Причини поразок армії УНР наприкінці 1919 р . аж ніяк не залежали від особливостей характеру С . Петлюри , а від загальної внутрішньої й зовнішньополітичної ситуації . Це змусило Головного Отамана активно шукати союзників у боротьбі з більшовиками . Його погляди звертаються до Польщі . Отож 5 . ХІІ . 1919 р . уряд УНР визнав за доцільне від ’ їзд С . Петлюри до Варшави . 21 — 24 . IV . 1920 р . між урядами УНР і Польщі були підписані політична та воєнна конвенції . За Польщею визнавалося право на західноукраїнські землі . У обмін на це визнання українська сторона отримала військову підтримку у боротьбі із більшовиками . Варшавський договір спричинив зливу звинувачень на адресу С . Петлюри із боку українських політичних сил . Військовий похід українських і польських сил видався невдалим . У листопаді 1920 р . уряд УНР та вцілілі військові частини остаточно залишили власну землю і перейшли на територію Польщі .
С . Петлюра перебував у Польщі напівлегально . У зв ’ язку з настійливими вимогами більшовицьких органів до польської влади видати Петлюру він наприкінці 1923 р . виїхав до Угорщини , згодом перебрався до Австрії , а з кінця 1924 р . жив у Парижі . На початку 1925 р . С . Петлюра започаткував видання тижневика « Тризуб ».
25^ . 1926 р . на паризькій вулиці був убитий найманцем НКВС С . Шварцбартом . Похований на кладовищі Монпарнас .
Д ВДІЄНКО Михайло Овер ’ янович ( 1892 —?) — громадсько-політичний * \ ц ія ч , один із лідерів українського націонал-комунізму ; член Центральної та Малої Рад , Всеукраїнської ради військових депутатів .
Мобілізований до російської армії , М . Авдієнко служив писарем управління Петроградського розвантажувального батальйону . Як діяч українського соціал-демократичного центру в Петрограді , був одним з організаторів національного руху в столичному гарнізоні . Очолив військовий виступ Волинського полку , який був сформований здебільшого з українців . Його приклад наслідував Семенівський полк . Ці події й започаткували Лютневу революцію . М . Авдієнко належав до організаторів української маніфестації в Петрограді ( 12.111.1917 ), в якій взяло участь близько 20 тис . чоловік . Українською громадою Петрограда він разом із О . Шульгиним був делегований до Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів .
М . Авдієнко брав участь у роботі Всеукраїнського національного конгресу і був обраний до його президії . М . Гру шевський у своїх спогадах згадував про « визначний виступ » М . Авдієнка на конгресі . Був членом Центральної Ради і Всеукраїнської ради військових депутатів , до якої обраний на І Всеукраїнському військовому з ’ їзді . Від фракції УСДРП 28 . IV . 1917 р . був делегований до Малої Ради . На виборах до органів міського самоврядування в липні 1917 р . М . Авдієнка обрано гласним Київської міської думи .
Як член ЦК УСДРП М . Авдієнко готував антигетьманський виступ і входив до ревкому , який керував повстанням у Києві . Разом із М . Галаганом був членом військово-оперативного штабу . М . Галаган характеризував М . Авдієнка як людину « експансивну », яка « метеором літала усюди » та була в центрі політичних подій у Києві .
На VI з ’ їзді УСДРП ( 10 — 12.1.1919 ) М . Авдієнко був одним із найактивніших членів лівого крила партії . Унаслідок розколу , який стався на з ’ їзді , разом із
62