Винниченко , М . Шаповал . ЦК УСДРП 9 лютого відкликав із уряду і Директорії своїх представників *. Скориставшись цією директивою , В . Винниченко залишив Директорію і виїхав за кордон .
Принципово іншим було рішення С . Петлюри . Він 11 лютого звернувся до ЦК УСДРП з листом , в якому писав : « Виходячи із того , що сучасна ситуація для України надзвичайно складна і тяжка , я вважаю , що в даний момент всі сили творчі нашого краю повинні взяти участь у державній праці , не вважаю для себе можливим ухилятися од виконання своїх обов ’ язків яко сина свого народу перед Батьківщиною і буду , доки це можливо , стояти і працювати при державній праці . З огляду на це я тимчасово виходжу зі складу членів Укр . С . -Д . партії ».
Вихід С . Петлюри із УСДРП засвідчив завершення еволюції його світогляду в бік національно-державної ідеї . До партії він більше не повертався . Українська соціал-демократія втратила одного зі своїх лідерів , зате Україна знайшла послідовного борця за її державну незалежність .
Здавалося , що відставка В . Винниченка із посади голови Директорії та коаліційного уряду В . Чехівського дадуть змогу українській демократії перегрупувати політичні сили , хай і за рахунок Звуження соціальної опори . Ставка була зроблена на боротьбу із більшовиками та на спробу досягти порозуміння з країнами Антанти . 6 лютого в Бирзулі , неподалік Одеси , розпочалися переговори представників командування військ Антанти та уряду УНР . 10 лютого ухвалою Директорії були припинені переговори із РНК РСФСР . 13 лютого Директорія призначила новий уряд УНР на чолі із безпартійним С . Остапенком . До його складу увійшли представники трьох партій : соціалістів-федералістів , соціалістівсамостійників та народних республіканців , тобто тих політичних сил , що орієнтувалися на демократичні засади та країни Антанти .
Одначе очікуваного поліпшення політичного становища ні в Україні , ні навіть в Директорії такі " зміни не спричинили . Серед суспільного загалу ширилися більшовицькі настрої , то був час найбільшого полівіння мас . Уряд Остапенка , орієнтуючись на Антанту , не спромігся навіть задекларувати свою програму , а в Директорії С . Петлюрі , який і далі сприймався як лівий політик , і , певно ,, таким і був , протистояв тандем П . Андрієвського та Є . Петрушевича , який був уведений до складу Директорії як представник ЗУНР . Протидія С . Петлюрі виявилася в тому , що в лютому він не був обраний головою Директорії . Натомість було винесено ухвалу про черговість головування всіх членів Директорії . До того ж , щоб ослабити вплив Петлюри на армію , Директорія 24 лютого запровадила спеціальною постановою посаду наказного отамана , який здійснював безпосереднє керівництво армією УНР , тоді як за Головним Отаманом залишалось загальне керівництво . Соціалісти-самостійники , як свідчить І . Мазепа , « проводили агітацію за передачу Петрушевичеві головування в Директорії , а отам . Оскілкові , своєму однодумцеві , що командував Північною групою , обов ’ язків головнокомандуючого українською армією . Як на мотиви цього , указувалось на те , що , мовляв , Петлюра , як людина некомпетентна в військових справах , головним чином
завинив невдачі на українському фронті ».
Соціалісти-федералісти , соціалісти-самостійники та народні республіканці і далі стояли за орієнтацію на Антанту та за збереження старого курсу уряду , тоді як С . Петлюра переконався в тому , що така політика веде Україну в глухий кут , відриває Директорію від народних мас . Скликана 6 квітня в Рівному чергова
Аналогічну заяву про відкликання членів партії із Директорії та уряду зробив ЦК УПСР .
59