комісарів , чи воює він , чи ні , тільки тоді можна зважитись на такі рішучі засоби боротьби ». На тому самому засіданні Генерального Секретаріату було ухвалено негайно послати ультиматум РНК із вимогою припинити війну , а разом із тим обрано особливий Комітет оборони України , до складу якого увійшли С . Петлюра , М . Порш та В . Єщенко .
Генеральний Секретаріат 18 . ХІІ . 1917 р . був поінформований головою щодо заяви С . Петлюри про відставку із посади генерального секретаря . Відставку було прийнято . Причини її в джерелах та літературі залишилися недостатньо з ’ ясованими . Правдоподібно , що С . Петлюра вдався до відставки тому , що не мав достатньої підтримки із боку голови Генерального Секретаріату .
Після відставки С . Петлюра виїхав на Лівобережжя , де створив Український гайдамацький кіш Слобідської України , до складу якого входила українська молодь . Кіш , який поділявся на чорних та червоних гайдамаків , став однією з найбоєздатніших українських частин . Він разом з Січовими Стрільцями відіграв головну роль у придушенні січневого більшовицького виступу на заводі « Арсенал ».
С . Петлюра негативно поставився до запрошення Центральною Радою німецьких та австрійських військ в Україну , тому участі в роботі УЦР навесні 1918 р . не брав . Проте він розумів , що незважаючи на те , чи було б зроблено запрошення , чи ні , німці все одно взяли б під свій контроль Україну .
У квітні 1918 р . С . Петлюра дав згоду балотуватися на голову Київського губернського земства та був обраний не лише головою губернського земства , а й Всеукраїнського союзу земств . На чолі українських земців він послідовно перебував в опозиції стосовно режиму П . Скоропадського . Отож 27 . VII . 1918 р . С . Петлюра був заарештований і звинувачений у підготовці антиурядового заколоту . З-під арешту звільнився 13 . ХІ . 1918 р . Того самого дня діячами Українського національного союзу , що об ’ єднав опозиційні режимові гетьмана П . Скоропадського політичні партії та громадські організації , була таємно створена Директорія — орган для підготовки і керівництва антигетьманським повстанням в Україні . За традиціями 1917 р . в основу її створення був покладений принцип міжпартійного представництва . Очолив Директорію В . Винниченко , а до складу її увійшли С . Петлюра , Ф . Швець , П . Андрієвський , А . Макаренко .
На платформі антигетьманського повстання як єдиного об ’ єднавчого гасла створилася широка політична коаліція , яка й прийшла до влади у грудні 1918 р . Але швидко виявилося , що така коаліція не має не лише спільного плану , а й принципового бачення державотворчого процесу в УНР .
Не додала ясності справі і державна нарада , скликана Директорією 16 січня 1919 р . в Києві . Цікаву характеристику їй дав І . Мазепа : « З членів Директорії різко проти більшовиків висловився Петлюра . Швець говорив невиразно . Винниченко , як завжди , імпровізував і не мав ясного погляду на справу ». Той самий І . Мазепа свідчив , що в січні 1919 р . ніхто не знав , якою є політика Директорії . Саме тому на київській державній нараді представники корпусу Січових Стрільців запропонували встановити замість Директорії військову диктатуру у складі тріумвірату — С . Петлюри , Є . Коновальця та А . Мельника . Підтримки така пропозиція не мала .
Тим часом ситуація в Україні ускладнювалась зовнішньополітичними обставинами , висадкою в південних портах військових контингентів Антанти та наступом із півночі військ більшовицької Росії . Внаслідок таких обставин на початку лютого настала цілковита криза української політичної системи . Широка коаліція виявилася нежиттєздатною . Уряд В . Чехівського пішов у відставку . За ним із політичної арени зійшли чільні політичні діячі УНР М . Грушевський , В .
58