гадають , що Петлюра — видатний редактор , патріот , громадський діяч тощо . Це все правда , але не ціла правда . Петлюра — безмірно вищий за те , що про нього думають . Він — з породи вождів , людина із того тіста , що колись , у старовину , закладали династії , а за нашого демократичного часу стають національними героями ... Буде він вождем народу українського . Така його доля », — так характеризував С . Петлюру академік Ф . Корш .
Отже , на час Першої світової війни в світогляді С . Петлюри сталися великі зрушення в бік національного . Національно-визвольна боротьба стає його політичним кредо , а в характері виявляються ознаки сильної особистості . Належало тільки чекати сприятливих обставин , за яких нагромаджений потенціал міг бути повністю використаний .
Редагований С . Петлюрою та О . Саліковським журнал « Украинская жизнь » під час Першої світової війни був чи не єдиним , щоправда російськомовним , українським виданням . На початку війни С . Петлюра опублікував у ньому власноруч написану декларацію « Война и украинцы », в якій відкинув думку про австрійську орієнтацію українців , висловив упевненість , що українці « виконають обов ’ язок громадян Росії в цей важкий час до кінця », водночас закликавши військових і державних чиновників Росії толерантно поставитись до українського населення Австро-Угорщини . Як згадував Д . Дорошенко , « Петлюра аргументував потребу такої декларації про лояльність тим , що в цей історичний момент , коли відбувається немов « примирення » російського громадянства із своїм урядом і робиться немов перегляд усіх народностей імперії , мовчанка українців може служити скріпленням того погляду , наче вони або не існують зовсім , або що для них в межах російської державности не може бути місця . А такий останній висновок мав би , між іншим , дуже лихі практичні наслідки для українського життя під теперішню хвилю ».
Зовсім інші міркування із приводу декларації мала Рада ТУП . Вона дійшла висновку , що українці повинні зайняти стосовно воюючих сторін нейтральну позицію , а отже , засудила лояльний виступ Петлюри .
У 1916 р . С . Петлюра був мобілізований , перебував на Західному фронті , де обіймав посаду заступника уповноваженого Союзу земств .
Для такого типу людей , як С . Петлюра , не могло бути благодатнішого часу за революційний . Падіння самодержавства , революційно-демократичні зміни в країні застали С . Петлюру на фронті . У квітні 1917 р . він виступив ініціатором та організатором проведення в Мінську українського з ’ їзду Західного фронту . З ’ їзд створив Українську фронтову раду , а її головою обрав С . Петлюру .
Важливою подією у політичній кар ’ єрі С . Петлюри став І Всеукраїнський військовий з ’ їзд ( 5 — 8 . V . 1917 ) у Києві . С . Петлюра був однією із провідних постатей з ’ їзду , входив до його президії , головував на декількох засіданнях , виголосив низку промов , запропонував найважливіші резолюції . Українські соціал-демократи вміло використали С . Петлюру в боротьбі із самостійником М . Міхновським за вплив на солдатські маси . Українські соціал-демократи намагалися втримати учасників з ’ їзду в межах лояльності до Тимчасового уряду та водночас спрямувати з ’ їзд на підтримку гасла автономії України . Найкраще із цим завданням упорався С . Петлюра . « У своїх талановитих промовах Петлюра відкинув демагогію про шкідливість творення українських військових частин , але разом із тим заспокоїв і палких на той час прихильників негайного творення свого війська без жодного порозуміння із росіянами », — засвідчив В . Прохода .
Якщо до весни 1917 р . С . Петлюра був відомий у вузькому колі партійної , революційної інтелігенції , то від часу І Всеукраїнського військового з ’ їзду став
56