У другій половині 20-х років державно-партійне керівництво УССР за умов непу та політики українізації шукало можливостей до замирення із В . Винниченком . 1926 р . видавництво « Рух » розпочало видання його зібрання творів у 28 томах , тривали переговори про видання нового роману « Соняшна машина ». В . Винниченко за того часу листувався із послом УССР у Чехословаччині A . Приходьком . На нетривалий час його знову охопили сумніви , чи не сталося суттєвих змін у природі більшовизму . Одначе доволі швидко доходить висновку , що вже вкотре хочуть послуговуватися з корисливою метою , не думаючи ні про які поступки . Очевидно , швидше як митець , ніж політик , він наділений був даром передбачення . Отож 17 . IV . 1926 р . записав до щоденника : « З більшовицького червоного яйця на очах вилуплюється фашизм ». Протестуючи проти голодомору , вчиненого більшовиками , В . Винниченко 1933 р . звернувся з гострополемічним відкритим листом до Політбюро ЦК КП ( б ) У , в якому відверто назвав призвідцями голоду Й . Сталіна і П . Постишева .
Публічної відповіді В . Винниченко не дістав , але відтоді його художні твори в СССР було заборонено , їх перестали друкувати та вилучили з масових бібліотек . Це дошкульно позначилося на матеріальному становищі Винниченка , змусило , за його власним визнанням , « звернутися до праці фізичної », проте , як не дивно , не спричинилося до цілковитого розриву з комунізмом . У 1934 р . він написав працю « За яку Україну », де , відзначивши тривожні факти самогубства М . Скрипника та М . Хвильового , говорив про свою відданість комуністичній ідеї , доводив , що для українського народу УССР корисніша , ніж могла бути буржуазна самостійна Україна . У другій половині 30-х років В . Винниченко відійшов від націонал-комунізму , хоча ніколи не зізнався у тому публічно .
Протягом останніх 15 років майже безвиїзного життя в Закутку ( так B . Винниченко назвав свій хутір біля Мужена ) він займався здебільшого творчою працею , малював , писав .
І . Лисяк-Рудницький відзначив , що В . Винниченко належав до людей , які не могли жити без утопій . Під час завершального періоду життя Винниченко створив власну утопійну теорію , яку виклав у великому філософсько-соціологічному трактаті « Конкордизм ». За його задумом то мав бути побудований новий , безконфліктний гармонійний суспільний лад , сонцеїзм . Шляхом до конкордизму , як вважав автор , мали стати , із одного боку , запровадження системи виробничих кооперативів , в якій всі робітники водночас були б і співвласниками кооперативу , а із іншого , — моральне вдосконалення людини , відмова від тютюну , алкоголю , м ’ яса , повернення до природи .
Друга світова війна дуже ускладнила і без того доволі скромні умови життя українського письменника і політика . Протягом останніх років він хворів , але до останнього дня намагався працювати . У 1949 р . написав « Заповіт борцям за визволення ». Останній щоденниковий запис зробив 1 березня 1951 р ., за п ’ ять днів до смерті .
43