Він повернувся до Києва у квітні , на засіданні Центральної Ради побував лише один раз ( 28 квітня виголосив велику промову ). До гетьманського перевороту поставився негативно , у складі делегації представників українських партій 2 — 3 травня провадив переговори із німецьким генералом В . Тренером про умови , за яких була б можливою участь представників цих партій у роботі українського уряду . Переговори не мали успіху . В . Винниченко залишив Київ і поселився на хуторі Княжа Гора , неподалік Канева . На якийсь час основним його заняттям стала праця над п ’ єсою « Між двох сил », в якій він прагнув по-мистецькому осмислити зовсім недавнє протистояння в Україні національно-визвольних і більшовицьких сил .
Минуло лише два-три місяці і ситуація докорінно змінилася . Цього не міг не розуміти В . Винниченко . У щоденнику 18 травня він записав : « Купка недобитків кацапських офіцерів , професійних убивць , паразитів і грабіжників зібралася й інсценізувала державний переворот . За ними стояла важка , озброєна до маківки , постать прусського солдата , і купці кацапської офіцерні вдалося скинути Раду , встановити монархію , вернути царських приставів , цензорів , шпиків . За який-небудь місяць ми маємо перед очима стару картину до 1917 року ».
Для В . Винниченка гетьманський режим ворожий і соціально , й національно . Тож невипадково влітку 1918 р . він вдався до контакту з X . Раковським , більшовицьким керівником російської делегації на мирних переговорах з Українською Державою . Вони обговорювали можливості підривної діяльності проти гетьманського режиму . Із 18 . IX . 1918 р . В . Винниченко очолив опозиційний до влади Український національний союз , до якого увійшли всі українські соціалістичні партії . Офіційно УНС восени вів переговори із гетьманом про входження своїх представників до уряду . 18 жовтня такий уряд було сформовано . Проте В . Винниченко разом із М . Шаповалом таємно готували повстання . Спочатку вузьке коло втаємничених у цю справу поступово розросталося . « Ще значно раніше перед повстанням Винниченко і я вели переговори із різними групами про їх участь у повстанні , — згадував М . Шаповал . — Розуміється , соціалісти-революціонери були за повстання ... Соціал-демократи , на пропозицію Винниченка , за першим разом були відхилили свою участь у повстанні , але за другим наворотом Винниченкові вдалось їх переконати ». Окрім політичних сил до участі в повстанні вдалося залучити ряд військових , зокрема генерала Осецького , полковників Коновальця , Болбочана , Пелещука .
В . Винниченко і М . Шаповал розробили головні гасла , під якими мало здійснюватися повстання : повалення гетьманського режиму , відновлення УНР , видалення із її території німецьких військ , проведення Українських Установчих зборів .
На таємному засіданні президії УНС 13 листопада для керівництва повстанням було створено Директорію на чолі із В . Винниченком . 15 листопада Директорія виїхала до Білої Церкви , у розташування Січових Стрільців , очолюваних Є . Коновальцем . Звідси почався наступ на Київ , який закінчився падінням гетьманського режиму .
Як голова Директорії В . Винниченко стає першою посадовою особою відновленої УНР . Та його перебування на чолі держави тривало недовго . Україна опинилася у надзвичайно складній ситуації . Із усіх боків її оточували ворожі сили . Більшовики , білогвардійці , поляки і Антанта вели наступ на українську територію , намагались взяти її під свій контроль . УНР не могла протистояти їм . За таких обставин Директорія , провідні політичні сили мусили зробити вибір , принаймні між більшовиками і Антантою . Це завдання виявилося непосильним
39