Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 36

входив до керівного ядра УСДРП , яка постала замість реформованої РУП . 1908 р . приєднався до щойно створеного ТУП . Саме революційна політична діяльність змушувала В . Винниченка до нелегального чи напівлегального життя . Пізніше він згадував : « Будучи головою Центрального Комітету Соц . -Демократичної партії , я мав честь і радість тим голосом ( голосом УСДРП . — Авт .) диригувати . Царський уряд це знав і його жандармерія ганялася за мною по всій Україні , і я мусив майже щотижня міняти фальшиві паспорти й місце проживання ».
У травні 1914 р . В . Винниченко під чужим ім ’ ям в черговий раз повернувся із-за кордону в Україну . Він передбачав взяти участь у черговому з ’ їзді УСДРП , що планувався на осінь 1914 р . та полагодити справи із виданням українською мовою власних творів . Цим планам не судилося здійснитися . їх обірвала Перша світова війна . Вона застала В . Винниченка у Катеринославі . Епізодично він мешкав у маєтку Є . Чикаленка , але здебільшого воєнне лихоліття переживав у Москві . Там активно співпрацював у журналі « Украинская жизнь » ( всі україномовні видання на початку війни було заборонено ), надрукував у ньому низку публіцистичних статей : « Открытое письмо к русским писателям », « В чем наша сила », « Непотухший огонь », « Лупайте сю скалу », « Птеродактили », « Несколько слов о нашей молодежи ». Належав також до співзасновників тижневика « Промінь », дозвіл на видання якого був отриманий 1916 р .
Ось що В . Винниченко занотував до свого записника 28.11.1917 р .: « З 24-го із Петербургу доходять найфантастичніші чутки . Фантастичність їх в тому , що це діється в Росії ... Як завсіди , почалося із елементарного , приступного найширшому колові : із хліба , звичайного , чорного чи білого , хліба . Вийшли на вулицю жінки й почали вимагати засобів не померти з голоду ».
Як свідчать щоденникові записи , падіння самодержавства і Лютнева революція були для В . Винниченка приємними несподіванками . Як тільки революційна ситуація з ’ ясувалася в загальних рисах , він поспішив в Україну . В . Винниченко залишив Москву 16 березня в переповненому вагоні київського потягу . 21 березня він був уже в Києві і одразу ж поринув у політичну діяльність : наступного дня виступив на зборах міської організації УСДРП , а далі заходився навколо проекту видання щоденного друкованого органу партії — « Робітничої газети ». Перше її число за редакцією В . Винниченка вийшло 30 . ІІІ . 1917 р . На початку квітня він організував відновлювальну конференцію УСДРП , яка обрала його керівником ЦК партії .
Натомість 20 березня його кандидатура із причин , які не вдалося з ’ ясувати , була провалена на кооптації до Центральної Ради . Проте вже на Всеукраїнському національному конгресі В . Винниченко — одна із ключових фігур , його обирають заступником голови УЦР , він входить до складу Комітету Центральної Ради . У другій половині травня В . Винниченко на чолі української делегації провадив переговори в Петрограді із представниками Тимчасового уряду та російської революційної громадськості про попередні умови надання Україні автономії .
Повернувшись до Києва , В . Винниченко інформував Четверті Загальні збори УЦР та Всеукраїнський селянський з ’ їзд про негативне ставлення Петрограда до автономії . З огляду на те Центральна Рада вирішила звернутись до українського народу із закликом « приступити до негайного заложення фундаменту автономного ладу на Україні » і видати з такого приводу спеціальний універсал . Його автором став В . Винниченко . Як відбувалась підготовка тексту І Універсалу , згадував М . Грушевський : « Винниченко взявся зробити перший начерк , звичайно , дуже поміркований в національних домаганнях , сим разом унісся настроями хвилі і написав свій начерк в таких різких тонах , що присутній Єфремов рішуче
35