стати керівником вигаданої контрреволюційної організації « Український національний центр ». Тверда позиція вченого на завершальному етапі слідства , коли він рішуче відмежувався від попередніх вимушених свідчень та спростував версію існування « УНЦ », змусила керівництво ОДПУ відмовитися від проведення відкритого судового процесу на зразок справи « СВУ ». М . Грушевський був звільнений і залишений у московському вигнанні . Його колишні політичні соратники , співробітники та учні були репресовані позасудово . Дослідницькі установи , створені М . Грушевським в системі ВУАН , були ліквідовані .
М . Грушевський раптово помер після хірургічної операції з видалення карбункулу . Обставини його смерті й досі залишаються недостатньо з ’ ясованими . Поховано вченого у Києві , на Байковому кладовищі .
рИННИЧЕНКО Володимир Кирилович ( 16 . VII . 1880 , Єлисаветград —
■ " ^6.111.1951 , Мужен , Франція ) — видатний український письменник , політичний і державний діяч ; заступник голови Центральної Ради , член Малої Ради , голова Генерального Секретаріату , голова Директорії У HP .
Народився в бідній селянській родині Кирила Васильовича та Явдохи Онуфріївни Винниченків у день святого рівноапостольного великого князя київського Володимира і був наречений на його честь . Певно , під час хрещення ніхто і не гадав , що новонародженому , як і його великому патронові , судилося стати одним із персоніфікованих символів української державності .
Рід Винниченків походив із Полтавщини , звідки пан Шишчанський виміняв сім ’ ю діда майбутнього письменника Василя Винниченка та ще дві сім ’ ї кріпаків за п ’ ять мисливських собак . Жили Винниченки в селі Григорівці ( Веселий Кут ) Бешбайрацької волості Єлисаветградського повіту . Кирило Винниченко був п ’ ятим сином у батьків , які мали сімох дітей . У метричному записі про народження Володимира батька названо селянином-власником , проте джерела не говорять , чим конкретно він володів . Відомо , що замолоду Кирило Винниченко був панським чабаном , згодом удвох з братом чумакував , але великих статків не нажив . Змушений був піти в прийми до вдови Явдохи Павленко , яка вже мала трьох дітей .
Дитинство Володимира Винниченка минуло в українській стихії , що увійшла в його єство як одне із найяскравіших вражень . У 1911 p ., доволі намандрувавшись світами , вже цілком світоглядно сформований , В . Винниченко повернувся в Україну і захоплено записав у щоденникові : « Я в тому чудесному краї , повнім для мене загадок , страшно , болюче , солодко поетичнім , сповитім вінком пісень . Я з болем пригадую села над Дніпром , старовинні , затишні , де вулички , як коридорчики , а в коридорчиках пахне гноєм , коровами , кропом з городів , квітками від хат . У тих вуличках , у тих селах живуть поетичні люди , які співають , носять старовинну одежу і , патріархально-чисті , добродушні , чесні , всі говорять чистою українською мовою . У цей вечір я згадую вечір давній-давній , ах , який давній , наче доісторичний , наче з казки . Так само була тоді свіжість , вогкість , пахло сіном , шпоришем . Потім стало темно , гавкали собаки , хрумкали десь коні , з одчинених дверей хати пахло свіжоспеченим житнім хлібом і галушками ... Потім я спав поруч із батьком під возом , на сіні , яке кололо часом шпичками в бік крізь ряденце . Гарно , затишно , любо до того під теплим сильним боком тата , що хотілося тоненько-тоненько , з захватом і щастям запищати ».
32