державник поводився М . Грушевський і під час більшовицького повстання у Петрограді . Під його керівництвом УЦР перебрала владу в Україні до своїх рук . На Сьомих Загальних зборах Центральної Ради ( ЗО жовтня ) М . Грушевський виголосив доповідь про роботу конституційної комісії України , відзначивши , що найвищою суверенною владою Української республіки мають бути Українські Всенародні збори .
7 листопада М . Грушевський відкрив засідання Малої Ради промовою , в якій наголосив , що обставини моменту вимагають від українських політиків зміцнення влади , перетворення України на бастіон революції . « Для того щоби крайова власть стала справжньою фактичною властю , — виснував він , — під нею повинна бути міцна підвалина , і такою підвалиною може бути тільки проголошення Української Народної Республіки ».
Проголошення III Універсалом Української Народної Республіки в найстисліші терміни було підсилене ухваленими УЦР законами про вибори до Установчих зборів УНР , про виняткове право Центральної Ради видавати законодавчі акти УНР , про створення Генерального суду УНР . Такі заходи свідчили про інтенсивну державотворчу діяльність Центральної Ради та її голови .
Особливо показовою в цьому зв ’ язку була публікація в грудні 1917 р . проекту Конституції УНР . Незважаючи на те що УНР вважалася складовою частиною Російської Федеративної Республіки , сувереном влади в ній оголошувався народ , який здійснював своє право на владу через Всенародні Українські збори . Всенародні збори визначали вищу виконавчу ( Кабінет Міністрів ) та судову ( Генеральний суд ) владу в Україні . Лише частка владних повноважень , застережених конституцією , передавалася федеральній владі . Територія України оголошувалась неподільною . Ніяка частина її не могла бути прилучена до іншої республіки або вилучена в окрему республіку без волі Української держави . Запроваджувалося громадянство України .
Вивчаючи політичну ситуацію , яка склалася в Росії та в Україні наприкінці 1917 р ., можна із великим ступенем певності твердити , що Українські Установчі збори , якби зібралися 9 січня 1918 р ., проголосили б Україну суверенною державою . Історія воліла , щоб цей акт схвалила Українська Центральна Рада .
Усього два місяці — в історичному масштабі блискавична мить — потрібно було Центральній Раді , щоб подолати відстань від III до IV Універсалу , відмовитись від утопійної ідеї порятунку силами України федеративної небільшовицької Росії та стати на шлях побудови незалежної Української держави . М . Грушевський був одним із творців IV Універсалу , був глибоко переконаний у потребі його схвалення негайно , не очікуючи установчих зборів . Проголошення незалежності України він тісно пов ’ язував із форсуванням укладення мирного договору з країнами Четверного союзу та обороною України від більшовицького наступу .
Українсько-більшовицька війна початку 1918 р . спричинилася до суттєвої корекції політичного світогляду М . Грушевського , що засвідчило видання у березні того самого року брошури « На порозі Нової України ». Її автор випробовував себе у футурології та прагнув окреслити портрет майбутньої України . Він оголосив завершеною еру орієнтації на Москву , пропонував відродити притаманну Україні від часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства орієнтацію на захід . Водночас М . Грушевський закликав українців не забувати , що вони є « одним із найбільш орієнталізованих ... західних народів », а тому « повинні не забувати , а розвивати і використовувати те корисне і цінне , що дала нам ся орієнтальна стихія ».
27