Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 204

був виїхати із України, працював ректором Ленінградського інституту народного
господарства, згодом — політехнічного. У 1930— 1931 рр. — заступник завідувача
агітаційно-масовим відділом ЦК ВКП(б), в 1931 —1933 рр. — голова ЦК проф­
спілки працівників освіти. Після виїзду О. Шумського із України критика нібито
очолюваного ним «націоналістичного ухилу» загострилася. На X і XI з ’їздах
КП(б)У надавалась увага «шумськізмові», на об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК
КП(б)У (листопад 1933 р.) йшлося вже про «антипартійну групу Шумського» і
«контрреволюційну суть шумськізму». Його також було звинувачено в організації
розколу в КПЗУ.
13.У.1933 р. О. Шумського було заарештовано й засуджено до 10-річного
ув’язнення у «справі Української військової організації». Протягом усього часу
заслання О. Шумський домагався реабілітації. Вичерпавши всі засоби, вдався до
«останньої вищої форми протесту» — вкоротив собі віку.
СІКОВЛІВ Андрій Іванович (28.XI. 1872, Чигирин Київської губ. —
^■14.У.1955, Нью-Йорк) — громадський і державний діяч, учений-пра-
вознавець, історик права; член Центральної і Малої Рад, директор
канцелярії Центральної Ради.
Народився в сім’ї священика. У 1894 р. закінчив Київську духовну семінарію і
деякий час учителював в Черкаській міській школі. Вступив 1898 р. на юридичний
факультет Дерптського університету, де навчався до весни 1902 р. Разом із
Ф. Матушевським брав активну участь у студентському русі, був одним із
організаторів української громади. Виявив хист до наукової праці, під керів­
ництвом проф. М. Дяконова почав досліджувати тему «Черкаський повіт у
XV—XVI ст.». У 1901 — 1902 рр. змушений був працювати у Варшаві на будів­
ництві залізниці Варшава-Каліш. Із 1903 р. оселився в Києві, випускні державні
іспити складав у Київському університеті, диплом про закінчення якого отримав
1904 р. Працював юрисконсультом Київської міської управи та казенної палати
(1904—1917), помічником присяжного повіреного, із 1913 р. — адвокат округи
Київської судової палати. Із заснуванням товариства «Просвіта» був обраний
членом його управи, належав до УРДП, входив до київського осередку ТУП.
Наукові зацікавлення й національні інтереси зв’язали А. Яковліва із Ук­
раїнським науковим товариством, членом якого він був із 1907 р. Відтоді в
друкованому органі товариства — часописі «Україна» — друкував свої грунтовні
наукові розвідки, а 1916 р. в Києві вийшла друком його капітальна монографія
«Засечная черта Московского государства». Водночас викладав історію права в
середніх школах Києва (1910— 1918).
У квітні 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі А. Яковліва
обрали членом УЦР від київської адвокатури. Був організатором Товариства
українських адвокатів та одним із фундаторів Українського правничого товарист­
ва. У 1917 р. став членом УПСФ, яку репрезентував в Комітеті УЦР і Малій Раді.
У березні 1918 р. був призначений директором канцелярії УЦР, але невдовзі,
15.IV.1918 р., виїхав до Відня як голова дипломатичної місії УНР в Австро-Угор-
щині. За часів Української Держави очолював департамент в Міністерстві закор­
донних справ, у 1919 р. був призначений дипломатичним представником УНР в
Бельгії та Голландії.
203