Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 203

Української соціал-демократичної спілки. З 1908 р. працював помічником зем­
леміра в комісії з меліорації. У 1911 р. вступив на вечірнє відділення Московського
народного університету ім. Шанявського, а 1915 р. — до ветеринарного інституту,
проте навчанню завадила мобілізація до армії. У 1914 р., зацікавившись есерів­
ською програмою, О. Шумський став членом московського гуртка українських
есерів. За революційну агітацію в армії 1916 р. був заарештований і відправлений
на фронт, де також не полишав політичної роботи.
Навесні 1917 р. — делегат корпусного, армійського та фронтового з ’їздів
солдатських комітетів. Улітку 1917 р. був відряджений в розпорядження Київської
губернської земельної управи й увійшов до її складу. На III з ’їзді УПСР
(21—24.XI. 1917) його обрали членом ЦК партії та УЦР, в якій репрезентував
українських есерів. Від партійної фракції увійшов до складу комісії для розроб­
лення земельного закону та став одним із його авторів. Центральна Рада ухвалила
земельний закон 18.1.1918 р.
Належав до лівої течії в УПСР, яка виступала за співробітництво із
більшовиками. Входив до групи членів УЦР, яка підтримала Народний секре­
таріат і Раду народних комісарів у Петрограді та готувала розпуск УЦР і передачу
влади в Україні раді робітничих, солдатських і селянських депутатів. Разом з
іншими учасниками заколоту 16.1.1918 р. був заарештований у приміщенні
Центральної Ради. Ліва фракція УПСР 23.11.1918 р. почала видавати газету
«Боротьба», в якій заявила про відхід від курсу УПСР, а на IV з ’їзді партії склала
більшість у новообраному ЦК.
О. Шумський був одним із лідерів Української Комуністичної партії (бороть­
бистів), організаційно оформленої в серпні 1919 р., особисто доклав чимало зусиль
для зближення боротьбистів із більшовиками. Про це він «не без гордощів» писав
в автобіографії: «Мені належала роль лідера тієї течії боротьбистів, яка прагнула
до об’єднання із КП(б)У, і ще мені випала честь очолювати спільний із
більшовиками правобережний повстанський ревком проти Директорії (Ржищівське
повстання)». Як представник боротьбистів увійшов до редакції газети «Комуніст»,
органу ЦК КП(б)У. Постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 12.VI.1919 р.
О. Шумського було введено до складу Галицького бюро при ЦК КП(б)У.
В липні—серпні 1919 р. очолював Наркомат освіти. У березні 1920 р., серед
18 представників УКП(б), О. Шумський був прийнятий до КП(б)У. Після
ліквідації 25.111.1920 р. партії боротьбистів О. Шумського обрали до ЦК КП(б)У,
членом Політбюро і Оргбюро ЦК КП(б)У. Очолював відділ ЦК КП(б)У по роботі
на селі та водночас безпосередньо займався залученням до роботи в совєтських
установах колишніх боротьбистів.
Протягом 1920 р. очолював Одеський і Київський губревкоми, входив до
складу Реввійськради 12-ї армії, совєтської делегації на переговорах у Ризі, в
1921 — 1923 рр. був повноважним представником УССР у Польщі, 1924 р.
завідував агітаційно-пропагандистським відділом ЦК КП(б)У. 29.1Х.1924 р.
О. Шумського було призначено наркомом освіти України. На цій посаді працював
до 2ЛІ. 1927 р., доклавши чимало зусиль для послідовного і всеосяжного переве­
дення в життя програми українізації як у культурному, так і політичному житті.
Його позиція з цього питання була негативно сприйнята новим генеральним
секретарем ЦК КП(б)У Л. Кагановичем, який провадив жорсткий централістич­
ний курс РКП (б).
На лютнево-березневому 1927 р. Пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У О. Шумський
був звинувачений у «націоналістичному ухилі» та обстоюванні форсованих темпів
українізації, підт