І І І EMET Володимир Михайлович ( 1 . VII . 1873 , с . Олександрівка Лубен- ■■^-■ського пов . Полтавської губ . — 14 . V . 1933 , Київ ) — громадськополітичний діяч ; член Центральної Ради .
Народився в сім ’ ї військовослужбовця , дрібного шляхтича . Закінчив Лубенську гімназію . Вищу освіту здобув на фізично-математичному факультеті Петербурзького університету та на природничому факультеті Київського університету .
О . Лотоцький у своїх спогадах характеризував В . Шемета як « героя безчасся », який « виконував функції зовнішнього маніфестування українства , що були так потрібні , коли сили урядові намагались стерти всі ознаки його з громадської уваги ». Під час навчання у Києві В . Шемет познайомився із М . Міхновським , під впливом якого вступив до Братства тарасівців , разом із братами Миколою та Сергієм заснував осередок цієї таємної організації в Лубнах . Там-таки 1896 р . з його ініціативи українська молодь утворила гімназійний гурток , який місцеве громадянство називало « дітьми Шемета ». Вступивши до петербурзьких вузів , гуртківці складали основу петербурзької студентської громади .
За студентських років В . Шемет як автор публікацій у галицькій пресі , де обстоював ідеї автономії України , опинився під гласним наглядом поліції . У 1900 р . йому було заборонено проживати в столицях , університетських і губернських містах . Повернувшись до рідного міста , використав усі легальні й нелегальні можливості , аби привернути увагу громадськості до української справи . Активно працював у місцевому земстві , обирався гласним Лубенської міської думи . Л . Яновська писала про нього , що це була людина « експансивна , одверта , твердо переконана у правді своїх думок », « він протестував не так проти політики обрусіння , як проти байдужості громадянства до наруги над рідною нацією ».
Наприкінці 1901 — на початку 1902 p . М . Махновський заснував Українську народну партію . В . Шемет і його брат Сергій були серед найдіяльніших її членів . Не отримавши дозволу від влади , « явочним порядком » брати Шемети і М . Міхновський випустили 12 . Х1І . 1905 р . в Лубнах перший український часопис « Хлібороб », фактичним редактором якого був В . Шемет . І хоча після 5-го числа газету було заборонено , її видання мало надзвичайно великий резонанс в Україні . А невдовзі В . Шемет став одним із засновників газети « Громадська думка », згодом — « Ради ». Як представника українських партій його було обрано до І Державної Думи , де він працював у комісії для складання проекту закону про національну рівність , був членом української фракції і входив до бюро Українського парламентського клубу . Після розпуску думи В . Шемет із групою депутатів підписав « Виборзьку відозву » — заклик до народу чинити « пасивний опір урядові ( не платити податків , не давати рекрутів ) доти , доки цар не призначить нових виборів до Думи ». Як і інших « виборжців », В . Шемета було засуджено до тримісячного ув ’ язнення . Політичні переслідування тривали і 1909 p ., коли брати Шемети були засуджені в справі Лубенської республіки , але суд змушений був їх виправдати .
У 1916 р . В . Шемет доклав чимало зусиль для створення приватних українських гімназій в Лубнах і Києві . Його було делеговано 20.111 . 1917 р . до УЦР від Лубенської гімназії , а наступного дня Рада ввела його до складу делегації , яка мала виїхати до Петрограда . Всеукраїнський національний конгрес затвердив В . Шемета членом УЦР від Полтавської губ . ( територіальне представництво ), та вже в травні 1917 р . кандидатури полтавських депутатів самостійницького спрямування були замінені представниками українських соціалістичних партій , які здобули в УЦР сильніші позиції . У жовтні 1917 р . Українська
194