Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 194

Промови С. Шелухина в Центральній Раді в грудні 1917 р. проти підміни
української самостійності автономією пришвидшили участь У HP у мирних пере­
говорах у Бересті-Литовському.
УЦР 15.ХІІ.1917 р. ухвалила Закон про Генеральний суд — найвищу судову
установу У HP, до складу якого в січні 1918 р. обрали С. Шелухина. В кабінеті
міністрів В. Голубовича він отримав портфель міністра судових справ. Напере­
додні гетьманського перевороту, 27.1V. 1918 р., разом із іншими членами УПСФ
О. Лотоцьким і В. Прокоповичем заявив про вихід із кабінету В. Голубовича,
який, на думку ЦК УПСФ, був «нездатний стати на шлях реальної роботи і
неспосібний до праці».
Після перевороту 29 квітня у складному процесі формування уряду Ук­
раїнської Держави С. Шелухин пропонувався як ймовірний його голова, що було
однією з умов співпраці есефів із гетьманом. Незважаючи на те, що УПСФ стала
в опозицію до нового режиму, С. Шелухин брав активну участь у розбудові
Української Держави. Він очолював українську мирну делегацію на переговорах
із більшовицькою Росією (23.V.—07.X. 1918).
Гетьман 8.VII.1918 р. затвердив Закон про Державний Сенат Української
Держави. Членом Цивільного Генерального суду Державного Сенату було призна­
чено С. Шелухина. З відновленням УНР він очолював Міністерство юстиції в
уряді В. Чехівського, а 1919 р. став членом української делегації на мирній
конференції в Парижі.
У Відні 1921 р. діячами, опозиційно настроєними до С. Петлюри, було
утворено Всеукраїнський національний державний союз. С. Шелухин був одним
із його лідерів і авторів меморандуму, відправленого від імені союзу Версальській
мирній конференції на ім’я президента В. Вільсона. У ній обгрунтовувалось
історичне право українського народу на створення незалежної держави. Са­
мостійність України виводилася не внаслідок проголошення IV Універсалу Цент­
ральною Радою, а як відновлення її державності на підставі історично-правових
основ і зречення Миколи II, як повернення до свого давнього державно-правового
стану.
Від 1921 р. до 1938 р. С. Шелухин обіймав посаду професора карного права
в Українському вільному університеті в Празі. У 1926— 1928 та 1935— 1938 рр.
був проректором університету, у 1928—1935 рр. — деканом факультету права і
суспільних наук. У 1924— 1925 рр. був професором Українського високого педа­
гогічного інституту ім. М. Драгоманова. Від часу заснування Українського
історично-філологічного товариства у Празі (30.V.1923) С. Шелухин належав до
його дійсних членів. Протягом останніх років життя брав активну участь у
діяльності Українського правничого товариства в ЧСР.
Його історичні монографії «Звідкіля походить Русь» (Прага, 1929 р.), «Ук­
раїна — назва нашої землі з найдавніших часів» (Прага, 1936 р.) відіграли
надзвичайно важливу роль у спростуванні політичних спекуляцій та фаль­
сифікацій стосовно державних та етнічно-національних термінів «Русь», «Росія»,
«Мала Русь», «Україна».
193