Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_

археологічні пошуки на Херсонщині й Полтавщині. Йому належить дослідження двох доісторичних селищ кам’яного віку в Новгород-Сіверському та Ананіїв- ському повітах. За наукові дослідження був обраний членом Російського антропо логічного та Російського географічного товариств, Українського наукового товари ства в Києві. У 1917 р. закінчив університет і був залишений на кафедрі професорським спипендіатом. Проте повернувся в Україну і став діяльним членом Центральної Ради. На Всеукраїнському національному конгресі (7—8.IV.1917), на який прибув як представник української громади Петрограда, був обраний членом УЦР від УСДРП. На Перших Загальних зборах УЦР увійшов до складу її виконавчого органу — Комітету. На П ’ятих Загальних зборах УЦР 27.VI. 1917 р. Л. Чикаленка обрали секретарем Ради. Працював також у комісіях з розроблення проекту статуту автономії України та для підготовки наказу Генеральному Секретаріатові стосовно військових справ. З 1917 р. викладав у 1-й Київській гімназії, читав лекції на учительських курсах, які влаштовувало Товариство шкільної освіти у Києві, Бердичеві та Кролевці, викладав в Українському народному університеті в Києві. Після гетьманського перевороту разом з В. Винниченком брав участь у нарадах із представниками УПСФ, яким були запропоновані портфелі міністрів в новому кабінеті. «Вчора і сьогодні, — згадував Є. Чикаленко, — В. К. Винничен ко та Левко зранку до вечора були на нарадах із соціалістами-федералістами, все умовляють їх взяти портфелі вже хоч від гетьмана Скоропадського, бо інакше їх заберуть неукраїнці. Але певне нічого із того не буде, бо Скоропадський оголосив вільну продаж землі, тобто повернув всю землю попереднім власникам, а соц.-фед. думають обмежитись 50-ма десятинами. Тобто знов спізняться і вже і Скоропадський їх не схоче взять в кабінеті». Зі створенням 27.ХІ.1918 р. у Києві Української академії наук, Л. Чикаленка було призначено постійним членом Комісії для складання археологічної мапи України. Він викладав також в Українському державному університеті в Києві. З 7.VI. 1920 р. — радник Міністерства внутрішніх справ УНР. Виїхав разом із урядом Директорії до Польщі. На еміграції жив у ЧСР, доцент Українського вільного університету в Празі. Викладав антропографію та історію географії України в університетах Франції, Німеччини, США. З 1932 р. — дійсний член НТШ, із 1945 р. — Української вільної академії наук. Автор праць із археології та антропографії. Найголовніші дослідження: «Нарис розвитку геометричного орнаменту палеолітичної доби», «Техніка орнаментуван ня керамічних виробів неолітичних селищ

Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 189