На сторінках свого щоденника Є . Чикаленко аналізував політичну ситуацію , яка склалася навесні 1918 р . в Україні , розмірковував над помилками уряду УНР , які спричинилися до гетьманського перевороту . « Наш уряд на чолі із Грушевським , — писав Є . Чикаленко , — думав опиратись на сільську голоту , на наших більшовиків , думаючи , що вони є сила , на якій можна збудувати державу . Недавно я , бувши в Грушевського , доводив йому , шо Україну треба будувати на середньому землевласнику , що має від 15 до 150 десятин землі , бо це єсть найпевніший , найздоровіший елемент на селі ».
Після гетьманського перевороту політичні діячі різної орієнтації — від есерів до УХДП — звертались до Є . Чикаленка із пропозицією очолити міністерство земельних справ , навіть погодили з гетьманом його кандидатуру , одначе він відмовився .
У січні 1919 р . Є . Чикаленко виїхав до Станіславова , тим самим започаткувавши життя в еміграції . Він мешкав у Варшаві , Празі , Бадені , Відні . Останні чотири роки життя минули в Подебрадах , де працював головою термінологічної комісії при Українській господарській академії .
Ш ИКАЛЕНКО Левко Євгенович ( 18.11.1888 , с . Перешори Ананіївського ■пов . Херсонської губ . — 7.1 II . 1965 , Нью-Йорк ), — громадськополітичний діяч , учений-археолог ; секретар Центральної і Малої Рад .
Син Є . Чикаленка . З дитинства виховувався в любові до рідної землі та культури . Переселившись 1900 р . до Києва , родина Чикаленків мешкала поряд із сім ’ ями Лисенків , Косачів , Старицьких , Кониських . Отож Л . Чикаленко виріс в українському оточенні і замолоду прилучився до національного та загальнополітичного рухів . У 1900 — 1907 рр ., під час навчання в гімназії , де став членом політичного гуртка , брав участь у різних політичних акціях . Зокрема , 19 . Х . 1905 р . разом з товаришами під час єврейського погрому в Києві відбирав награбоване у погромників і зносив його до редакції газети « Киевская мысль », брав участь у сутичках з погромниками , захищаючи єврейські родини , і був поранений . В гімназії приєднався до УСДРП . За політичну діяльність неодноразово заарештовувався та зазнавав переслідувань . Бажаючи вберегти сина , Є . Чикаленко відправив його після закінчення гімназії 1907 р . до Лозанни для навчання в університеті , де Левко студіював геологію на природничому факультеті . Повернувшись із Лозанни , продовжив навчання на природничому факультеті Петербурзького університету у проф . Ф . Вовка , відомого українського патріота , фахівця з антропології та етнографії , брав участь в експедиціях на Волинь і Кубань для збирання етнографічних матеріалів та провадження антропологічних досліджень , самостійно здійснив етнографічні обстеження й виміри на Херсонщині та Полтавщині .
У 1911 р . за участь у політичних студентських акціях Л . Чикаленка виключили із університету та вислали на батьківщину . Два роки висилки він відбув під наглядом поліції в селі Кононівці , за 20 кілометрів від Яготина , проте політичної діяльності не припинив . Повернувшись 1913 р . до Петербурга , продовжив діяльність в українській університетській студентській громаді , входив до її керівних органів , зокрема до Ради студентських українських організацій . Не полишив і наукової праці . Брав участь у розкопках і експедиціях на Уралі і в Башкирі !', які провадились під керівництвом проф . Ф . Вовка . Здійснював також самостійні
187