всіх громадських і державних інституціях , в церкві , а також звернення з ’ їзду до Тимчасового уряду з проханням , щоб усі засланці із Галичини були звільнені від заслання й інших кар ».
Активний діяч УПСР , П . Христюк 5.1 V . 1917 р . на установчому з ’ їзді партії був обраний до її ЦК . На Всеукраїнському національному конгресі , де репрезентував українських есерів , 8 . IV . 1917 р . його було обрано членом УЦР та її Комітету . У квітні у Києві почав виходити друкований орган УПСР « Народна воля », в редагуванні якого брав участь і П . Христюк . На І Всеукраїнському селянському з ’ їзді ( 28 . V — 2 . VI . 1917 ). його було обрано до складу ЦК Селянської спілки , що одночасно виконував роль керівного органу Всеукраїнської ради селянських депутатів . З червня 1917 р . П . Христюк репрезентував в УЦР Селянську спілку та Всеукраїнську раду селянських депутатів .
Комітет УЦР 15 . VI . 1917 р . призначив його Генеральним писарем новоствореного Генерального Секретаріату . Підпис П . Христюка скріплював найважливіші документи УЦР та Генерального Секретаріату . В січні — лютому 1918 р . обіймав посаду міністра внутрішніх справ УНР , із лютого 1918 р . — Державний секретар Ради Народних Міністрів УНР .
Після гетьманського перевороту був заарештований у Сквирі на Київщині . По звільненні — член Українського національного союзу , брав участь у підготовці повстання проти П . Скоропадського . За часів Директорії УНР — товариш міністра внутрішніх справ в урядах Б . Мартоса та І . Мазепи ( 1919 ). Емігрував 1919 р . до Відня , де активно працював як член закордонної делегації УПСР , належав до групи « віденців » — лівого крила партії . Був співредактором часопису « Борітеся — поборете !», співробітником Українського соціологічного інституту , який протягом 1921 — 1922 pp . видав фундаментальну працю П . Христюка « Замітки і матеріали до історії української революції 1917 — 1920 pp .» У 1922 р . завідував торгпредством Вукоопспілки в Австрії .
Повернувся 1923 р . в Україну , де 1925 р . працював в Українбанку , протягом 1925 — 1926 pp . — у Держвидаві України членом правління і завідувачем фінансово-торгових справ . У 1928 — 1930 pp . — співробітник Наркомфіну У PCP . За того часу друкував літературознавчі праці ( про творчість Ю . Смолича , Г . Квітки-Основ ’ яненка та ін .) у журналі « Червоний шлях », видав монографічні дослідження « 1905 рік на Україні », « Нарис історії класової боротьби та соціалізму » ( 1925 ), « Україна доби селянської реформи в творах Г . Данилевського » ( 1930 ). З 1930 р . працював науковим співробітником Інституту літератури ім . Т . Шевченка , редактором журналу « Література і мистецтво », секретарем редакції часопису « Літературний архів ».
Був заарештований 2 . ІІІ . 1931 р . за звинуваченням у причетності до т . зв . Українського національного центру . Його було засуджено 7 . ІІ . 1932 р . на п ’ ять років ув ’ язнення , а 21.1.1935 р . отримав новий вирок — трирічне заслання , у вересні 1937 р . цей термін було збільшено ще на 8 років .
Загинув у « Севвостлаге ».
180