вав її в Малій Раді . На П ’ ятих Загальних зборах УЦР 27 . VI . 1917 р . увійшов до складу комісії для підготовки наказу Генеральному Секретаріату .
У березні 1917 р . був серед організаторів Товариства шкільної освіти і Всеукраїнської учительської спілки . Українські вчителі обрали його 18.111.1917 р . директором 1-ї Української гімназії ( згодом на цій посаді його змінив В . Дурдуківський ). Із 12 . ІХ . 1917 р . — товариш генерального секретаря ( міністра ) народної освіти . На цій посаді працював до 1921 р . Поміркованість і професіоналізм П . Холодного задовольняли і уряд УНР , і уряд Української Держави . Нерідко йому доводилося фактично виконувати функції міністра . З його ім ’ ям пов ’ язана реформа шкільної освіти , видавнича справа , розвиток мистецьких закладів . Очолював Всеукраїнську шкільну раду — дорадчо-консультативний орган при Генеральному секретарстві ( згодом — Міністерстві ) освіти ; входив до складу комісій з організації ВУАН , українських вищих шкіл , у справах повернення Росією українських історичних і мистецьких цінностей та ін .
У його помешканні в Києві ( Бібіковський бульвар , 46 , квартира 8 ) відбувались 30 . IV — 1 . У . 1918 р . наради членів УСДРП , УПСР і УПСФ з приводу входження представників цих партій до кабінету міністрів Української Держави .
Після еміграції уряду УНР П . Холодний 1921 р . опинився в польському таборі для інтернованих осіб у Тарнові , звідки виїхав до Львова . Тут став співзасновником Гуртка діячів українського мистецтва й учасником його виставок . Своїми малярськими творами львівського періоду зажив світового визнання ( ікони і вітражі Успенської церкви , іконостас і фрески Духовної семінарії у Львові , ікони в церквах сіл Раделичі , Холоїв , Боршевичі , Зубрець , вітражі церкви в Мразниці ). Як хімік здійснював пошуки технічних засобів вдосконалення малярської техніки .
\/ Р И С Т Ю К Павло Оникійович ( псевд . П . Костенко ; 1890 , станиця ^ Є л и завети н ська , Кубань — 29 . ІХ . 1941 , Архангельська обл .) — політичний і державний діяч , публіцист , літературознавець ; член Центральної і Малої Рад , Генеральний писар Генерального Секретаріату , міністр внутрішніх справ , Державний секретар УНР .
Народився в сім ’ ї козака-хлібороба . Середню освіту набув у Баку ( 1909 — 1912 ), вищу — в Київському політехнічному інституті , де був членом української студентської громади , брав участь у кооператиному русі . У « Замітках і матеріалах до історії української революції » П . Христюк писав , що « через слабо розвинене політичне життя в самодержавній Росії на кооперативну роботу йшли в дореволюційні часи ( особливо під час реакції ) свідоміші національно і політично сили української демократії , які хотіли за тих часів працювати на громадському грунті ».
Співробітничав у газеті « Рада », у 1916 — 1917 рр ., був редактором кооперативного тижневика « Комашня ». На початку березня 1917 р . в Києві утворився Центральний Український кооперативний комітет як організаційний та культурно-просвітницький центр української кооперації . Серед його засновників та діячів був і П . Христюк . У Києві 14 — 16.111.1917 р . зібрався кооперативний з ’ їзд Київщини — один з публічних первістків українського національно-визвольного руху , постанови якого мали виразно національний і політичний характер . П . Христюк , обраний до президії з ’ їзду , був його секретарем і писав , що « з ’ їзд прийняв постанови про необхідність негайного введення української мови в школі , суді та
179