Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 179

За того часу І. Фещенко-Попівський не полишав наукової діяльності і на
прохання М. Гру шевського підготував дослідження про природні багатства та
господарські можливості України. У 1917 р. вийшов друком перший том «Природ­
них багатств України», а 1918 — «Сільськогосподарські промисли України».
У лютому 1918 р. був висунений ЦК УПСФ на посаду міністра торгу і
промисловості у кабінеті В. Голубовича.
За режиму гетьмана П. Скоропадського працював радником Дніпросоюзу,
співробітничав у газеті «Нова рада». У 1919 р. обіймав посаду заступника міністра
народного господарства, згодом — міністр і заступник прем’єр-міністра Директорії
УНР (у кабінеті С. Остапенка), дипломатичний радник і торговий аташе ук­
раїнської місії в Румунії.
У січні-серпні 1921 р. був головою ради УНР в екзилі. З 1921 р. — на
еміграції в Польщі, професор Гірничої академії в Кракові і Варшавського
університету. У 1923 р. очолював у Варшаві українську економічну військово-за-
купівельну комісію, керував дослідними центрами на металургійних заводах
Польщі. Член-кореспондент Польської академії наук (1933), дійсний член науко­
вих металургійних товариств Англії, США, Німеччини. Очолював Український
допомоговий комітет у Польщі.
У березні 1945 р. І. Фещенко-Чопівський був заарештований совєтською
військовою контррозвідкою у Катовіцах і перевезений до Києва. Засуджений до
15 років ув’язнення, яке відбував у таборах Карелії. Загинув у таборі смертників
Абезь.
Як учений І. Фещенко-Чопівський зажив світової слави. У його науковому
доробку тритомна монографія «Металознавство» та понад 140 інших праць,
опублікованих багатьма мовами світу.
учений-хімік; член Центральної Ради, її Комітету, товариш генерального
секретаря (міністра) освіти УНР.
Закінчив 4-у Київську гімназію (1894) та природничий відділ фізично-матем