ЦК УПСР при уряді Директорії , начальником постачання Армії УНР , у серпні 1919 р . — виконувач обов ’ язків міністра земельних справ в уряді І . Мазепи .
Емігрував . Політичний однодумець і соратник М . Грушевського . У 1924 р . повернувся в Україну . Працював заступником директора Українбанку на Херсонщині , заступником начальника відділу постачання Харківського тракторного заводу .
У 1931 р . був засуджений у справі так званого Українського національного центру .
Подальша доля невідома .
^Т Е П А Н Е Н К О Олександр Ф . (?— 1924 ) — політичний і кооператив- ^■^ний діяч ; член Центральної Ради .
Народився на Кременчуччині . За фахом — ветеринарний лікар . Був членом РУП , наприкінці 1901 — початку 1902 рр . разом із М . Міхновським , братами Шеметами і Макаренками та іншими заснував Українську народну партію і був її діяльним членом . Відомий в українських колах як кооперативний організатор і працівник на національно-культурній ниві , редактор часопису « Село » ( 1909 — 1911 ). Його перу належать матеріали , присвячені військовому вихованню молоді , які виходили друком і в рукописних часописах української молоді в Галичині . Учасник II Всеукраїнського студентського з ’ їзду у Львові ( 1913 ). Перед резолюцією мешкав у Києві . Відомий історик О . Млиновецький писав , що О . Степаненко « користувався загальною пошаною і належав майже до всіх головних українських організацій Київщини ».
У революційні дні виявив виняткову енергію , від українських самостійників увійшов до найвпливовіших міських і губернських організацій Києва , брав участь в організації різних з ’ їздів національного спрямування . На одному із перших засідань УЦР ( 9 . ІІІ . 1917 ) був рекомендований гласним нової Київської міської думи . На Київському губернському кооперативному з ’ їзді ( 14 — 16 . III . 1917 ) О . Степаненка було обрано представником українських кооперативних установ до Київської губернської Ради об ’ єднаних громадських організацій . Як член дирекції Київського союзу кооператорів увійшов до складу Київського губернського виконкому . На Всеукраїнському національному конгресі був обраний членом УЦР від кооперативних організацій України .
Після розпочатої російською шовіністично налаштованою пресою ( зокрема часописами « Русское слово » і « Киевская мысль ») кампанії звинувачення О . Степаненка у зв ’ язках з « охранкою » Комітет УЦР 26 . IV . 1917 р . створив комісію для розслідування справи , яка набула широкого розголосу в Київському губернському виконкомі Ради об ’ єднаних громадських організацій та використовувалася для компрометації українських самостійників . О . Степаненко бездоказово був виведений із київського губернського виконавчого комітету Ради об ’ єднаних громадських організацій . Водночас і Центральна Рада не вжила ніяких заходів для висвітлення цієї справи та призупинення антисамостійницької кампанії . Лише на Сьомих Загальних зборах УЦР справу О . Степаненка було припинено . Спеціальна комісія , яка займалась її розглядом , дійшла висновків про несправедливість звинувачень .
У грудні 1917 р . О . Степаненко був обраний секретарем фракції самостійників в УЦР . На установчому з ’ їзді Української партії соціалістів-самостійників ( 17 —
166