військових дій . У листопаді 1916 р . за дорученням товариства виїздила до Сибіру для розшуку висланих галичан та надання їм матеріальної допомоги .
Після того , як у Києві з ’ явились перші відомості про Лютневу революцію , в клубі « Родина » на чолі із Л . Старицькою-Черняхівською відбулись збори української інтелігенції , передусім членів ТУП , українських соціал-демократів , представників інших українських громадських організацій . Було утворено координаційний орган українського національно-визвольного руху , який набув назву Української Центральної Ради . На Всеукраїнському національному конгресі Л . Старицьку-Черняхівську обрали членом УЦР від Києва ( територіальне представництво ), на Перших Загальних зборах УЦР — до складу її Комітету . На з ’ їзді ТУП , де товариство було реорганізоване в Союз українських автономістів-федералістів , Л . Старицьку-Черняхівську введено до Тимчасового ЦК союзу . У червні 1917 р . вона стала членом УПСФ , а 24 . IV . 1917 р . — членом-засновником Комітету Українського національного театру , з 21 . IX . 1917 р . очолювала видавничу й репертуарну комісії театрального комітету при Генеральному секретарстві освіти . Не полишала й літературної праці . У 1917 р . вийшла друком її п ’ єса « Останній сніп »; працювала над іншою — « Милость Божа » ( надрукована 1919 р .).
Незважаючи на загрозу арешту , Л . Старицька-Черняхівська залишилась в підсовєтській Україні . Не мала сталого заробітку й працювала ткалею , перекладала лібретто опер і оперет , користалася з гонорарів за вистави своїх п ’ єс . Чимало зусиль докладала до створення нових труп , завідувала драматичною секцією Дніпросоюзу , писала сценарії , працювала режисером . У 1929 р . була опублікована її п ’ єса « Іван Мазепа ».
Л . Старицьку-Черняхівську заарештувала 15.1.1930 р . разом із чоловіком О . Черняхівським , професором медицини , за звинуваченням у причетності до міфічного « СВУ ». Під час допитів відверто висловила власне ставлення до совєтської влади . « Деякі принципи політики радвлади не відповідають моєму ідеалові : всенародне представництво , воля слова , воля освіти і ін . Я не погоджуюсь із правом диктатури пролетаріату , панування одного класу над другим ; я не визнаю смертної кари в жодному випадкові державного життя ; я обстоюю завжди свободу слова , право кожного висловлювати свої думки , незалежно від того , до якої партії він належить ; я визнаю недоторкальне право совісті кожного громадянина , право кожного визнавати або не визнавати релігію і не визнаю боротьбу з релігією примусовими засобами ». Черняхівських було засуджено до 5 років таборів і трирічного заслання . Через 5 років подружжя повернулось до Києва . У 1939 р . загинула в таборах ГУЛАГу дочка Черняхівських — поетеса і перекладачка В . Черняхівська-Ганжа . 20 . VII . 1941 р . Л . Старицьку-Черняхівську разом із сестрою Оксаною Стешенко ( вдовою Генерального секретаря освіти І . Стешенка ) було заарештовано та вивезено на заслання до Казахстану . Під час етапу Л . Старицька-Черняхівська померла .
^ Т А С Ю К Микола Михайлович — політичний і кооперативний діяч ; ^■^член Центральної і Малої Рад , генеральний секретар харчових справ , товариш голови ЦК Селянської спілки .
Народився в сім ’ ї урядовця на Катеринославщині . Вищу освіту набув у Петербурзькому гірничому інституті , до якого вступив 1903 р . Був членом української студентської громади , входив до складу інформаційного бюро і головної студентської ради українських студентських організацій . О . Лотоцький згадував , що
162