Про стан справ у земельному секретарстві М . Савченко-Більський доповідав на Сьомих Загальних зборах УЦР ( 29 . X — 2 . ХІ . 1917 ). Генеральний Секретаріат 8 . ХІ . 1917 р . розглянув його прохання про відставку . До цього спричинилася незгода М . Савченка-Більського із проголошеними III Універсалом принципами земельної реформи , ухваленими без погодження із Генеральним секретарством земельних справ , без вивчення та роз ’ яснення населенню . Це , на його думку , загрожувало масовими селянськими акціями проти поміщиків для оволодіння їхньою землею . Зважаючи на думку М . Савченка-Більського , Генеральний Секретаріат 16 . ХІ . 1917 р . опублікував « Роз ’ яснення з земельного питання , викладеного в III Універсалі ».
Після гетьманського перевороту М . Савченко-Більський був обраний членом президії Всеукраїнського земельного союзу .
Відомостей про його подальше життя не виявлено .
Л^АДОВСЬКИЙ Валентин Васильович ( 1886 — 24 . ХІ . 1947 , Київ ) — ^ " громадсько-політичний діяч , журналіст , економіст ; член Центральної і Малої Рад , генеральний секретар судових справ , народний міністр праці УНР .
Народився в сім ’ ї священика на Волині . По закінченні юридичного факультету Київського університету ( 1909 ) вступив на економічний факультет Петербурзького університету . В Петербурзі був одним із організаторів українських студентських громад . Належав до складу керівних органів студентських організацій — інформаційного бюро та Головної ради , співробітничав із часописом « Український студент », за їх дорученням виїздив до Галичини за українською літературою і соціал-демократичними виданнями . У Петербурзі вступив до місцевої організації УСДРП . У 1914 — 1915 рр . викладав на українських таємних університетських курсах в Петрограді , провадив національну агітацію серед військових . Після закінчення університету ( 1913 ) працював товаришем присяжного повіреного , а 1915 р . переїхав до Києва , де займався адвокатською практикою .
У березні 1917 р . був серед членів-засновників Центральної Ради , яка 13 березня запросила його до комісії для складання відозв , а через два дні рекомендувала представником Звенигородського повіту у Київському губернському комітеті Ради об ’ єднаних громадських організацій . На Всеукраїнському національному конгресі В . Садовський виголосив доповідь « Про територію автономної України ». Він став членом УЦР від УСДРП , а на Перших Загальних зборах ( 8 . IV . 1917 ) обраний до складу Комітету Центральної Ради . У квітні 1917 р . розробляв організаційні засади діяльності УЦР та її виконавчого органу , зокрема 14 квітня йому було доручено виробити наказ для Комітету і Центральної Ради . На Третіх Загальних зборах УЦР ( 7 — 9 . V . 1917 ) виступав із обгрунтуванням її економічної політики тощо .
У першому складі Генерального Секретаріату В . Садовський обійняв посаду генерального секретаря судових справ ( VI — VIII . 1917 ). За відсутності голови Генерального Секретаріату виконував його обов ’ язки . На З ’ їзді поневолених народів Росії , що відбувся у Києві 8 — 15 . ІХ . 1917 р ., В . Садовський , який входив до складу української репрезентації , виступив з рефератом .
Після зміни кабінету залишався членом ради Генерального секретарства ( Міністерства ) судових справ . Як член Малої Ради брав участь у голосуванні
155