гетьманського перевороту , 23 . IV . 1918 р ., підписав від України Господарський договір між УНР , Німеччиною і Австро-Угорщиною .
Після перевороту 29 . IV . 1918 р . М . Порш як один із діяльних членів УСДРП перейшов в опозицію до гетьманської влади . Був одним із організаторів нелегального з ’ їзду партії , який відбувся у Києві у середині травня 1918 р ., і висловився за потребу « одстоювання цілковитої самостійності України », а також « проводити рішучу боротьбу з гаслом федерації із Росією , як із гаслом , направленим проти української революції ». Член Українського національного союзу . Був заарештований 28 . VI . 1918 р . разом із С . Петлюрою . Напередодні повстання Директорії звільнений .
На VI конгресі УСДРП ( 10 — 12.1.1919 ), де виникла дискусія з приводу форми державного врядування , М . Порш разом із В . Винниченком на противагу лівим , які заснували окрему фракцію , що незабаром перетворилась на партію УСДРП ( незалежних ), зайняв праву позицію і виступив проти рад робітничих і селянських депутатів як органів державної влади .
У 1919 — 1920 рр . був послом УНР в Берліні . Згодом відійшов від політичної діяльності і присвятив себе науково-дослідній роботі . В наукових працях того періоду чимало уваги надавав проблемі визиску царською Росією України та її значенню в економічному піднесенні імперії . Під псевдонімом Гордієнко полемізував із П . Струве про перспективи самостійного розвитку української економіки .
ГПОСТОЛОВСЬКИЙ Антін Олексійович ( 1889 , с . Чорнокозинці Старо-
■ * костянтинівського пов . Волинської губ . — 1991 , Буенос-Айрес , Аргентина ) — громадський , військовий і церковний діяч ; член Центральної і Малої Рад та Всеукраїнської ради військових депутатів , секретар Центральної Ради .
Народився в селянській сім ’ ї . Закінчивши Вінницьку учительську семінарію 1908 р ., вчителював у сільській школі . Ще в семінарії почав писати вірші , які друкувались у часописах « Рідний край » та « Рада ». У 1909 р . збірку поезій А . Постоловського було конфісковано , а самого засуджено до тюремного ув ’ язнення . У 1914 р . був висланий із тюрми на фронт . На початку Української революції — фейєрверкер 49-ї артилерійської бригади 9-ї армії .
Від Румунського фронту був делегований на II Всеукраїнський військовий з ’ їзд ( 5 — 10 . VI . 1917 ), на якому його обрали до Всеукраїнської ради військових депутатів та кооптували до УЦР . Призначений 27 . VI . 1917 р . секретарем УЦР . Увійшов до складу Малої Ради від фракції УПСР . Його підпис стоїть на телеграмах і законах УЦР , зокрема на Законі про випуск державних кредитових білетів УНР .
Протягом 13 . ХІІ . 1918 — 14 . IV . 1919 р . — помічник проскурівського повітового комісара УНР . Заарештований ЧК і засуджений до страти . Був урятований від розстрілу і емігрував до Польщі , де працював бухгалтером та економом у лісництві .
У січні 1949 р . емігрував до Аргентини . Входив до управи Української центральної репрезентації державного центру УНР в Аргентині й товариства « Відродження », в якому працював бібліотекарем . Протягом 1960 — 1969 рр . —
151