Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_

молдаванам, чехам, грекам і болгарам. Отож маємо незначні відмінності від поданих нами вище орієнтовних чисел, що може розглядатися за додатковий аргумент їх об’єктивності. ❖ Як зазначалося, ініціатива створення Центральної Ради належала українській інтелігенції. Зі 118 членів її складу, обраного Всеукраїнським національним конгресом, не менше 100 були інтелігентами*. І лише декілька членів мали інше соціальне походження. Як же змінився соціальний склад Ради після того; як вона завершила своє формування. Із 798 мандатів 471-м володіли всеукраїнські ради військових, селянських та робітничих депутатів. Але й тут дуже складно зорієнту ватися, які реальні люди стояли за тими мандатами. Першою до складу УЦР влилася Всеукраїнська рада селянських депутатів. їй відводилося 212 мандатів, проте на Всеукраїнському селянському з’їзді обрано лише 134 депутати від повітів (решта мала бути дообрана на місцях). Із доволі високим ступенем ймовірності можна більшість їх вважати біднішим селянством, яке становило соціальну базу Української Селянської спілки. Персонально про них знаємо дуже мало, помітної ролі в діяльності УЦР вони не відігравали. Керівництво Всеукраїнською радою селянських депутатів здійснював Центральний комітет Селянської спілки, обра ний тим самим Всеукраїнським селянським з’їздом. Проте серед членів комітету лише один був безпартійний — селянин Макар Гаркуша, решта — відомі діячі УСДРП та УПСР: В. Винниченко, Б. Мартос, А. Лівицький, А. Залив чий, М. Ковалевський, П. Христюк, А. Степаненко, М. Стасюк. Чимала кількість мандатів Всеукраїнською радою селянських депутатів так і не була використана. До селян можна віднести й певну частину делегатів Всеукраїнської військової ради, принаймні солдатів, матросів, унтер-офіцерів, прапорщиків (з 132 обраних членів ради 60 % становили солдати, 40 % — офіцери). Що ж до УГВК, то серед його членів маємо лише двох солдатів і одного матроса, решта — або військові спеціалісти (офіцери), або партійна інтелігенція (В. Винниченко, С. Петлюра, М. Полозів, М. Міхновський). Реально в роботі УЦР брали участь лише 100 чле нів Всеукраїнської ради військових депутатів, решта повернулася до своїх частин і втратила зв’язок із Києвом. Унаслідок зародкового стану вивчення діяльності Всеукраїнського робітничого з’їзду можна лише фрагментарно охарактеризувати його представників у Цент ральній Раді. Відомо, що 300 делегатів з’їзду репрезентували близько 40 тис. робітників, здебільшого сільськогосподарський пролетаріат. Звичайно, то була зовсім незначна частина від 3.5 млн робітників України. Чому так сталося — окрема розмова. З ’їзд відбувався під абсолютним керівництвом українських соціал-демократів, хоча, як відзначає Д. Дорошенко, «чулися сильні більшовицькі нотки в промовах». Під час виборів Всеукраїнської ради робітничих депутатів спалахнула гостра полеміка між українськими соціал-демократами та есерами, які домагалися пропорційного представництва у Раді. Внаслідок досягнутого комп ромісу було ухвалено, що зі 100 членів Всеукраїнської ради робітничих депутатів 75 буде о

Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 15