ПОПЛАВКО Віктор Родіонович ( 24.1.1881 —?) — військовий діяч ; член
■ * Центральної Ради та Українського генерального військового комітету , комісар Одеської військової округи .
Військову освіту здобув у Чугуївському юнкерському училищі , яке закінчив 1902 р . зі званням підпоручика . Протягом 1904 — 1905 рр . брав участь у Російськояпонській війні . У 1908 р . вийшов у запас , хоча подальша доля була пов ’ язана із армією . Повернувшись 1910 р . до Гренадерського полку , вступив до авіаційної школи , яку скінчив 1911 р . Під час Першої світової війни був учасником бойових дій , служив в авіації . У 1917 р . — командир Окремого панцерного автомобільного дивізіону особливого призначення , полковник російської армії .
На І Всеукраїнському військовому з ’ їзді В . Поплавка обрали до УГВК та кооптували до УЦР . Він був активним учасником українізації військових частин . Комітет УЦР 11 . V . 1917 р . делегував його і М . Ткаченка до головнокомандувача армій Південно-Західного фронту для переговорів у справі українізації військ , а вже 14 травня вони доповідали про наслідки переговорів із О . Брусиловим і О . Керенським . Виступаючи на П ’ ятих Загальних зборах Центральної Ради , В . Поплавко вимагав ширших і конкретніших повноважень для УГВК та мотивував свою вимогу високим авторитетом комітету серед військових . Звернувши увагу на слова військового міністра Тимчасового уряду , що « територіальне комплектування військ до кінця війни неможливе », він наголосив , що не можна не рахуватись з наявним військовим рухом серед українців . « Коли ми не задовольнимо тих бажань , із якими йдуть до нас люди ... Ми стоїмо перед загрозою втратити всякий авторитет і вплив на маси », — зазначав В . Поплавко .
В УГВК очолював мобілізаційний комітет , керував організацією українських військових шкіл і опікувався українськими слухачами в існуючих російських військових школах . За дорученням Комітету УЦР провадив також переговори із генералом О . Брусиловим про переведення із приміщення Педагогічного музею льотної школи та звільнення будинку для засідань Центральної Ради . У грудні 1917 р . УЦР призначила його комісаром Одеської військової округи . Разом із начальником округи генералом А . Єльчаніновим В . Поплавко приймав військовий парад на честь проголошення УНР . На мирних переговорах в Бересті-Литовському 1918 р . мав повноваження військового консультанта української армії . Полковник Армії УНР .
У 1918 р . — головноуповноважений Західного району Міністерства продовольчих справ УНР , після гетьманського перевороту відмовився від посади . З серпня 1918 р . — головний інспектор Державного хлібного бюро . Був членом військової секції Українського національного союзу . У листопаді 1918 р . призначений послом Українського національного союзу на переговорах з Антантою . З грудня 1918 р . працював у Міністерстві продовольчих справ УНР . Разом із Армією УНР емігрував і до 1928 р . жив за кордоном . Повернувся в УССР . Подальша доля невідома .
148