семінар літератури і був членом кафедри національного питання ВУАМЛІН . У 1932 р . як уповноважений ЦК КП ( б ) У брав участь у хлібозаготівлі в Арбузинському районі Одеської області .
Постановою трійки ДПУ від 29.11.1934 р . його визнано одним з керівників т . зв . Української військової організації . На підставі цього 27 березня 1934 р . був приречений до смертної кари .
ГІО Л О З ( ПОЛОЗОВ ) Михайло Миколайович ( 1890 , Зміївський пов . * * Харківської губ .— З ЛІ . 1937 , Соловки ) — політичний і державний діяч ; член Центральної Ради та Українського генерального військового комітету .
Народився в сім ’ ї сільського інтелігента . Освіту здобув у Харківському реальному училищі . З 1905 р . належав до українських есерів . Під час навчання за участь у політичних акціях був заарештований і засуджений до піврічного ув ’ язнення та подальшого заслання . Після звільнення навчався в Московському народному університеті ім . Шанявського , згодом — у Петровській сільськогосподарській академії , але водночас не припиняв революційної діяльності , за що декілька разів заарештовувався . Був мобілізований до російської армії з початком Першої світової війни , закінчив школу авіаторів у Москві та як авіатор-винищувач брав участь у бойових діях . Прапорщик російської армії .
Як делегат І Всеукраїнського військового з ’ їзду був обраний до УГВК і кооптований до складу УЦР . Згодом обстоював інтереси військового комітету у військовому міністерстві в Петрограді . На II з ’ їзді УГТСР увійшов до складу ЦК . Належав до лівого крила партії українських есерів , яке виступало за встановлення совєтської влади на українських землях . Брав участь у підготовці акції , спрямованої на розпуск УЦР та передачу влади в Україні раді робітничих , солдатських і селянських депутатів . Учасники підготовки цієї акції , в тому числі і М . Полоз , були заарештовані 16.1.1918 р . Після звільнення , наприкінці січня 1918 р . перебував у складі української делегації , яка провадила переговори із країнами Четверного союзу у Бересті-Литовському . Рада Народних Міністрів УНР 15 . IV . 1918 р . призначила М . Полоза головою української дипломатичної делегації до нейтральних держав , однак він відмовився від посади .
Після гетьманського перевороту М . Полоз , як і інші діячі УПСР , що на IV партійному нелегальному з ’ їзді ( 13 — 16^ . 1918 ) висловились за підготовку « нового вибуху революції », яка « забезпечить всі вимоги українського трудового народу », використання методів політичного терору проти « найшкідливіших і найвпливовіших представників реакційної деспотії в центрі і на місцях », перейшов на нелегальний стан . На з ’ їзді майбутні боротьбисти , одним з лідерів яких був М . Полоз , фактично сформувались у нову партію . З серпня 1919 р . він був одним із керівників УКП ( боротьбистів ) і увійшов до ВУЦВК .
За періоду денікінщини як голова « закордонного бюро » партії перебував у Москві . У 1919 — 1921 та 1927 рр . — член президії ВУЦВК , із 1920 р . входив до президії Української ради народного господарства . З 1922 р . — член ВЦВК . На початку 1920-х рр . був представником уряду УССР при Раднаркомі РСФРР , згодом — наркомфін УССР . На цій посаді доклав чимало зусиль до унезалежнення республіканського бюджету від бюджету загальносоюзного . Домагався від центрального уряду закону , « який докладно означав би бюджетні права совєт-
146