вополонених при Генеральному штабі . Був призначений 28 . IX . 1919 р . командиром Окремого корпусу кордонної охорони .
Після інтернування Армії УНР у таборах Польщі потрапив до Ланьцута , де за наказом військового міністра УНР став комендантом табору . Тоді йому було надано звання генерал-хорунжого Армії УНР . У таборі заснував культурноосвітній відділ , видавав часопис « Наша зоря », перші номери якого створив власноручно . Чимало сил віддавав діяльності УГВК на еміграції , підтримуючи тісні зв ’ язки із усіма його членами , які залишились вірними УНР . Міністерство військових справ УНР у квітні 1921 р . скликало в Ланьцуті нараду керівників культурно-освітніх відділів таборів для інтернованих українців . Координаційний комітет наради очолив О . Пилькевич . З його ініціативи у таборах було створено народний університет .
Помер у таборі для інтернованих .
ГПІСОЦЬКИЙ Анатолій Андрійович ( псевд . Андрій Річицький ; 1893 —
■ 4934 ) — політичний діяч , журналіст , економіст ; член Центральної і Малої Рад , Всеукраїнської ради робітничих депутатів .
Народився в сім ’ ї заможного селянина . Освіту здобув у Петровській сільськогосподарській академії в Москві , але через революційні події зміг закінчити лише 4-й курс . У 1917 р . повернувся в Україну . Належав до УСДРП , був співредактором партійного друкованого органу — « Робітничої газети ». На І Всеукраїнському робітничому з ’ їзді був обраний до Всеукраїнської ради робітничих депутатів і кооптований до складу УЦР . Входив до Малої Ради від фракції УСДРП . Член української делегації на З ’ їзді поневолених народів Росії у Києві , секретар президії з ’ їзду . На IV з ’ їзді УСДРП ( ЗО . ІХ — 5 . X . 1917 ) обраний до ЦК партії . 25 жовтня 1917 р . на закритому засіданні Малої Ради разом із київськими революційними організаціями , де було утворено Крайовий комітет охорони революції в Україні , обраний до його складу . Як представник УСДРП 16 . XI . 1917 р . став членом комісії УЦР законодавчих внесень . Також репрезентував українську соціал-демократію на З ’ їзді рад робітничих , селянських і солдатських депутатів України ( 4 — 6 . XII . 1917 ) та був обраний до президії з ’ їзду .
Після гетьманського перевороту залишався на партійній роботі , входив до Українського національного союзу . Під час повстання Директорії був призначений членом Українського революційного комітету , який керував військовим виступом проти військ П . Скоропадського у Києві та до приїзду Директорії був головною владною силою у місті .
Розкол в УСДРП на VI партійному з ’ їзді спричинився до відокремлення лівого крила в окрему партію — УСДРП ( незалежних ). Одним із лідерів нової партії був А . Пісоцький . У 1919 — 1920 рр . редагував партійний орган — часопис « Червоний прапор ». На установчому з ’ їзді 22 — 25.1.1920 р . УСДРП ( незалежних ) реорганізувалась в УКП . Одним із ідеологів та авторів партійної програми був А . Пісоцький , обраний до ЦК нової партії . Одночасно він обирався і до ВУЦВК ряду скликань . Працював завідувачем статистичного відділу Українбанку ( 1923 — 1924 ). Після постанови Комінтерну від 24 . XII . 1924 р . про розпуск УКП разом із партійними однодумцями — членами ЦК УКП — приєднався до КП ( б ) У . З 1925 р . працював завідувачем сектору соціально-економічної літератури Держвидаву УССР . Був членом редколегії газети « Більшовик ». У 1930-х рр . очолював
145