ДДІХНОВСЬКИЙ Микола Іванович ( 1873 , с . Турівка Прилуцького ' * пов . Чернігівської губ . — З . У . 1924 , Київ ) — політичний і громадський діяч , правник , журналіст ; член Центральної Ради та Українського генерального військового комітету .
Народився в сім ’ ї священика , який , за словами Д . Дорошенка , виховав свою родину « в самостійницькому дусі ». З дитячих років світогляд М . Міхновського формувався під впливом батька . Після закінчення Прилуцької гімназії ( 1890 ) вступив на юридичний факультет Київського університету і вже першокурсником став членом Молодої громади . У 1891 р . — провідник та ідеолог таємної студентської організації Братство тарасівців , яка проголосила своєю метою боротьбу за « самостійну , суверенну Україну , соборну , цілу і неподільну , від Сяну по Кубань , від Карпатів по Кавказ , вільну між вільними , без пана й без хама , в будучому без класової боротьби , федеративну всередині ». Однак невдовзі ( 1893 ) організацію було розгромлено , а більшість її членів заарештовано . М . Міхновському вдалося залишитись на волі . Після закінчення юридичного факультету працював у київській адвокатській конторі . Продовжував громадсько-політичну працю в товаристві « Молода Україна », за дорученням якого виїздив до Львова для налагодження зв ’ язків із галицькими політичними колами та закупівлі української літератури . У 1899 р . переїхав до Харкова , де відкрив приватну адвокатську контору . Водночас співпрацював з Українською громадою , утвореною 1897 р . харківською студентською молоддю . Його промови на громадських зібраннях у Полтаві та Харкові , в яких наголошувалося на потребі збройної боротьби за права українського народу , привернули увагу багатьох молодих патріотів . Учасник студентського руху у Харкові Ю . Коллард писав , що « саме Міхновський спричинився до цілковитого відірвання нашої харківської молоді від аполітичного українофільства та етнографізму , бо показав він нам нові шляхи через радикал-демократизм до революційного українського націоналізму ».
Ініціатори створення РУП ( Д . Антонович , Б . Камінський , Л . Мацієвич і М . Русов ) запропонували М . Міхновському розробити програму нової партії . Так з ’ явилась брошура « Самостійна Україна » ( офіційне видання РУП 1900 р .), яка спричинила жваві політичні дискусії в Наддніпрянській Україні та Галичині . Тоді саме у львівському часописі « Молода Україна » було опубліковано відкритого листа М . Міхновського до російського міністра внутрішніх справ Д . Сипягіна із приводу заборони напису українською мовою на пам ’ ятнику І . Котляревському в Полтаві . Незабаром у РУП склалась опозиція політичній лінії « Самостійної України » М . Міхновського . Більшість членів партії тяжіла до ухвалення програми соціалістичного спрямування . Наприкінці 1901 — на початку 1902 рр . з однодумців М . Міхновського сформувалась Українська народна партія , що проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України . М . Міхновський був її провідником і головним ідеологом , автором програмних партійних видань . У 1902 — 1904 рр . написав статті і відозви : « Робітницька справа у програмі УНП », « Справа української інтелігенції в програмі УНП », « Десять заповідей УНП », що на тривалий час стали основоположними документами для багатьох поколінь українських націоналістів . У 1903 р . за його сприяння при УНП була створена напіввійськова організація , яка здійснила низку політичних терористичних акцій у Харкові ( 1904 ), Києві ( 1909 ) та ін .
Сучасники характеризували М . Міхновського неоднозначно . М . Грушевський , із яким він познайомився наприкінці XIX ст ., вбачав у ньому людину « зі
131