ців-галичан , збирала подарунки для жінок і дітей , інтернованих до Сибіру , тощо . Була діяльним членом українського клубу « Родина ».
Після Лютневої революції стала одним із засновників УЦР . На Всеукраїнському національному конгресі була обрана до складу УЦР від просвітніх організацій Києва . На Перших Загальних зборах УЦР обрана до її Комітету . Була одним із організаторів збору коштів до Українського національного фонду . Член УРДП , після реорганізаційної конференції партії ( 27 . V1.1917 ) належала до УПСФ . За часів Української Держави залишалась у Києві , працювала в дитячих освітніх закладах .
У 1919 р . на жіночому з ’ їзді в Кам ’ янці-Подільському була обрана до проводу Національної ради українських жінок , виконувала обов ’ язки заступника голови ради . Протягом 1920 — 1924 рр . очолювала філію цієї організації в Берліні . Як і більшість українських жінок-активісток національного руху на еміграції , своє головне завдання вбачала у поширенні національної пропаганди в міжнародних жіночих колах . Отож чимало зусиль доклала для співпраці із Німецькою національною жіночою радою , німецькою Лігою миру і свободи , Міжнародною організацією Червоного Хреста та ін . З 1924 р . очолювала Український жіночий союз в Празі . У 1937 р . була обрана до проводу новоствореного Світового союзу українок .
Співробітничала із українськими жіночими періодичними виданнями « Жінка », « Жіноча доля », « Нова хата » та ін . У часописі « Тризуб » друкувала статті , присвячені проблемам української еміграції та жіночого руху . Перекладала твори французьких авторів українською мовою .
Д Д ІР Н И Й Іван Іванович ( 30 . VIII . 1872 , Харківська губ . — 17 . III . 1937 , * ' Прага ) — громадсько-політичний діяч ; член Центральної Ради , Генеральний ( Державний ) писар УНР .
До 1917 р . був активним діячем українського національного руху на Київщині . Працював у товаристві « Просвіта », місцевому осередку ТУП , був членом Українського клубу , клубу « Родина », співробітником Комітету Південно-Західного фронту . Всеросійського союзу міст . Брав участь у роботі реорганізаційного з ’ їзду ТУП ( 25 — 26.111.1917 ) та наради УРДП ( 6 — 7 . ^ . 1917 ).
На Всеукраїнському національному конгресі ( 6 — 8.1 V . 1917 ) був обраний членом УЦР від громадських і просвітницьких організацій Києва за територіальним представництвом . Навесні 1917 р . за рекомендацією УЦР деякий час виконував обов ’ язки заступника губернського комісара Київщини . З 27 . VI . 1917 р . — член УПСФ . 9 . Х . 1917 р . був призначений товаришем Генерального писаря Генерального Секретаріату , після демісії О . Лотоцького з посади Генерального писаря у листопаді 1917 р . обійняв цю посаду . У січні 1918 р . був призначений Державним писарем УНР .
За періоду Української Держави та Директорії УНР очолював канцелярію Міністерства закордонних справ .
У 1920 — 1924 рр . перебував на еміграції в Німеччині , де репрезентував уряд УНР в екзилі . З 1924 р . мешкав у ЧСР . Обирався скарбником Українського громадського комітету в Празі , працював директором канцелярії , асистентом Українського високого педагогічного інституту ім . М . Драгоманова , був членом управ різних українських товариств , співробітником багатьох періодичних видань .
130