Так , на засіданні 20.111.1917 р . більшістю голосів присутніх було відхилено кооптацію В . Винниченка , В . Леонтовича та Є . Чикаленка . Вони стали членами УЦР пізніше , на Всеукраїнському національному конгресі . Вже протягом березня в УЦР з ’ являються представники з-поза меж Києва — з Лубен , Одеси .
Початкового списку членів Ради виявити не вдалося , можливо , що його зовсім не існувало . Свого часу спеціально створена комісія Української вільної академії наук у Нью-Йорку склала такий список , згодом опублікований у додатках книги « Велика українська революція ».
Ми взяли за основу зазначений список , внесли окремі доповнення та виправлення . Загалом він охоплює 94 особи , здебільшого представників київської української інтелігенції .
Перший склад УЦР діяв близько місяця . Повернувшись із Москви до Києва , М . Гру шевський розпочав реорганізацію складу УЦР з метою перетворення її на загальноукраїнський представницький громадсько-політичний орган . Першим заходом стало переобрання УЦР на Всеукраїнському національному конгресі ( 8.1V . 1917 ). До її нового складу було обрано 118 осіб , які репрезентували окремі українські губернії , українські громади Москви , Кубані , Ростова-на-Дону , політичні партії , громадські та культурно-освітні організації . На Перших Загальних зборах УЦР того-таки 8.1 V . 1917 р . було « перевірено та занотовано повний спис членів Центральної Ради , що були вибрані на з ’ їзді ». Цей список , до якого увійшла чимала кількість членів УЦР , обраних ще у березні , подається в додатках до нашого довідника .
Всеукраїнський національний конгрес надав Центральній Раді право кооптувати до свого складу 15 % нових членів . Це право буде розширено в Наказі Українській Центральній Раді , затвердженому Другими Загальними зборами 23 квітня . Рада широко ним послуговувалася . З її ініціативи та за безпосередньою участю протягом травня — липня 1917 р . у Києві відбулися всеукраїнські з ’ їзди : селянський , два військові та робітничий . Усі вони ухвалили повну підтримку політиці УЦР , обрали всеукраїнські ради військових , селянських та робітничих депутатів . Центральна Рада своєю чергою кооптувала ті ради , як і Український генеральний військовий комітет , до числа своїх членів . За ухвалою П ’ ятих Загальних зборів було реорганізовано склад УЦР , а відтак кількість її членів визначалася 588 мандатами .
Улітку 1917 р . в Україні не було сили , яка б могла скласти серйозну політичну альтернативу Центральній Раді . Це змушені були визнати і Тимчасовий уряд , і неукраїнська революційна демократія України . Остання відмовилася від тактики гострого протистояння українському національно-визвольному руху і погодилася увійти до складу Центральної Ради . їй було надано право обрати 202 дійсних членів Ради та 51 кандидата . То було останнє масове поповнення УЦР . Але низка документів свідчить , що вона й надалі передбачала розширення свого складу . Саме з цим був пов ’ язаний поділ представників національних меншин на дійсних членів та кандидатів . Останні входили до складу УЦР із дорадчим голосом та створили той резерв , з якого мало поповнюватися представництво національних меншин залежно від зростання реальної кількості українців у Центральній Раді . Так , Сьомі Загальні збори ввели до складу УЦР по одному представникові від білорусів та чехів . Тоді-таки було одноголосно затверджено Статут Морської генеральної ради . В повному складі — 20 осіб — Морську раду введено до Великої Ради та надано одне місце в Малій Раді . 12 грудня , відкриваючи Восьмі Загальні збори , М . Грушевський запропонував поповнити УЦР на правах членів з дорадчим голосом депутатами Всеросійських Установчих
12