Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 127

Не полишав Б . Матюшенко і політичної діяльності . Як член УСДРП брав участь у роботі Малої Ради , зокрема виступав на її засіданні 24.111.1918 р . із заявою від фракції УСДРП про безчинства польських легіонерів на Поділлі , втручання німецької військової влади у внутрішні сіум ви УНР .
П іс л я гетьманського перевороту у новостворен^ іу Міністерстві народного здоров ’ я і опікування Української Держави очолив епартамент здоров ’ я . За Директорії , в листопаді 1918 р . — лютому 1919 р ., керував Міністерством здоров ’ я і опікування . У 1919 р . був призначений членом української делегації на Паризькій мирній конференції . Наприкінці 1919 р . очолив українську дипломатичну місію в Бельгії . У квітні 1920 р ., після підписання у Варшаві політичної і воєнної конвенції між урядами УНР і Польщі , виступив із листом-протестом проти цього акту та відмовою служити урядові УНР . У 1920 — 1921 рр . очолював Закордонне бюро Українського Червоного Хреста .
З грудня 1921 р . викладав в Українському вільному університеті в Празі . Був одним із фундаторів і професором Української господарської академії в Подебрадах , доктором медицини Карлового університету і керівником двох кафедр Євгеністичного інституту ЧСР . У 1922 р . став засновником та протягом 1923 — 1935 рр . очолював Спілку українських лікарів ЧСР , у 1923 — 1925 рр . редагував і видавав її друкований орган — « Український медичний вісник », був співредактором « Латинсько-українського медичного словника ».
ДДАЦІЄВИЧ Костянтин Андріанович ( 18 . V . 1873 , с . Деремезна Ва- ' ' сильківського пов . Київської губ . — 2.1 V . 1942 , Прага ) — громадсько-політичний діяч , учений-агроном ; член Центральної і Малої Рад , товариш генерального секретаря земельних справ УНР , міністр закордонних справ Директорії .
Походив із шляхетсько-священицького роду ( по матері — Вишинський ), нащадок митрополита Арсенія ( 1697 — 1772 ) — відомого українського церковно-освітнього діяча , проповідника і письменника , закатованого Катериною II . У 1899 р . закінчив Сільськогосподарський інститут в Новоолександрії ( Пулави ), де очолював українську студентську громаду . По завершенні курсу працював ученим секретарем Полтавського сільськогосподарського товариства . Внаслідок політичних репресій за участь в українському національному русі був змушений 1901 р . виїхати до Саратова , де до 1905 р . працював губернським агрономом саратовського земства . Переїхав 1907 р . до Харкова , працював у сільськогосподарському товаристві , редагував часописи « Хлібороб » і « Агрономічний журнал ». Належав до Української радикально-демократичної партії , був членом ТУП . Обраний 1915 р . професором сільськогосподарської економії Вищих сільськогосподарських жіночих курсів у Петрограді , викладав також і на Кам ’ яноострівських сільськогосподарських курсах .
1917 р . повернувся до Києва . На нараді УРДП ( 6 — 7 . IV . 1917 ), яка відновила свою діяльність після Лютневої революції , його обрали членом ЦК . Репрезентував партію в Центральній і Малій Раді . Водночас не полишав педагогічної практики , викладаючи сільськогосподарську економіку у вузах Києва , редагував « Вісник громадської агрономії » і доклав чимало зусиль для організації сільськогосподарської кооперації . 8 . VIII . 1917 р . його було призначено товаришем генерального секретаря земельних справ . Був одним із авторів земельного законопроекту УЦР .
126