Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 124

До складу УЦР обраний на І Всеукраїнському селянському з ’ їзді . Член Малої Ради від фракції УСДРП . Входив до складу ЦК Селянської спілки , був заступником голови . 17 . VI . 1917 р . Б . Мартоса було призначено генеральним секретарем земельних справ , а 21 . VIII . 1917 р ., в новому кабінеті В . Винниченка , затверджено товаришем генерального секретаря земельних справ . Один із авторів земельного закону ЦР . Виступаючи під час обговорення земельного законодавства на Восьмих Загальних зборах УЦР , зауважував , що « широке громадянство просто не доросло до соціалізму », « селяни розуміють соціалізм як перенесення майна із панського двору до свого власного ». Підкреслюючи , що проект було підготовлено спільно із земельним комітетом , Б . Мартос , на відміну від членів комітету , які наполягали на скасуванні інституту земельної власності , стояв за скасування тільки приватної власності і за забезпечення прав громадської власності . « Я вважаю , — наголошував він , — що краще було б не касувати власності , а просто передати всі землі земельним комітетам ». На його думку , треба рахуватись із правами власності іноземців . Висловив занепокоєння із приводу скасування власності на землю взагалі . Це означатиме , що « кожний селянин буде брати для себе землі стільки , скільки йому захочеться , посилаючись на те , що земля є всенародна ». Фактично констатуючи , що III Універсал УЦР , скасувавши право приватної власності на землю , спричинився до земельної анархії , Б . Мартос зауважував , що Генеральне секретарство земельних справ рішуче бореться із безладдям . Після палких дискусій УЦР не схвалила законопроект , відклавши його .
У 1917 р . Б . Мартос був головним редактором тижневика УСДРП « Воля ». У 1918 р . очолював управу Українського кооперативного комітету , викладав у Київському комерційному інституті , був одним із засновників Кооперативного інституту в Києві , членом ради директорів Дніпросоюзу . У грудні 1918 р . його було призначено міністром продовольчих справ в уряді В . Чехівського , із 9 . IV по 27 . VIII . 1919 р . очолював Раду Народних Міністрів УНР і водночас обіймав посаду міністра фінансів .
У 1920 р . емігрував до Німеччини , згодом — до ЧСР . Був одним із організаторів та професором ( з 1924 р .) Української господарської академії в Подебрадах , у 1936 — 1938 рр . — директор Українського технічно-господарського інституту .
У 1945 р . переїхав до Мюнхена , де став засновником і ректором Української вищої школи економіки ( 1945 — 1949 ). Працював в Інституті вивчення СССР , ( 1954 — 1956 рр . — президент , 1956 — 1957 рр . — віце-президент , 1957 — 1958 рр . — секретар його вченої ради ). З 1958 р . жив у США . Наукові дослідження пов ’ язані із теорією кооперативного руху та фінансовою справою , зокрема « Теорія кооперації » ( 1924 ), « Кооперативна ревізія » ( 1927 ) та ін .
ДДАТУШЕВСЬКИЙ Федір Павлович ( 21 . VI . 1869 , Сміла — 21 . Х . 1919 ,
* * Афіни ) — громадський діяч , дипломат , публіцист , правник ; член Центральної Ради .
Народився в сім ’ ї священика . По закінченні Київської духовної семінарії працював учителем в Черкасах , потім у Київській духовній семінарії . З 90-х років брав активну участь в українському визвольному русі , був членом Всеукраїнської
123