1897 р . вступив до Петербурзького технологічного інституту , був одним із організаторів українського студентського руху . Очолював петербурзьку українську студентську громаду , яку репрезентував у 1904 р . на загальному студентському з ’ їзді нелегальних студентських громад . З 1903 р . член Північного комітету РУП . Належав до засновників УСДРП ( 1905 ) та Всеросійської селянської спілки ( 1905 ). Входив до редакцій партійних часописів УСДРП « Вільна Україна », « Наша думка ».
Після Лютневої революції виїхав на Дон , де його було обрано членом президії виконкому Області Війська донського . З осені 1917 р . працював в Україні . Генеральний Секретаріат за пропозицією М . Туган-Барановського 2 . Х . 1917 р . запросив В . Мазуренка на посаду товариша генерального секретаря торгу і промисловості . З З . ХІ . 1917 р . обіймав посаду товариша генерального секретаря фінансів , із січня 1918 р . — товариша міністра фінансів УНР , а з березня 1918 р . — виконувача обов ’ язків міністра фінансів . За безпосередньої участі В . Мазуренка було підготовлено кілька законопроектів із фінансової політики УЦР , зокрема про податки , державні кошти УНР , Головну скарбницю та Державний банк України , заведення зиску з цукрової монополії в Україні на користь УНР та ін .
За Української Держави залишився на посаді товариша міністра фінансів і водночас входив до опозиційної урядової організації — Українського національного союзу , який готував антигетьманський переворот . У його помешканні відбувались зустрічі В . Винниченка із X . Раковським і Д . Мануїльським , на яких обговорювались заходи для повалення влади П . Скоропадського .
За Директорії УНР обіймав посаду міністра фінансів в уряді В . Чехівського ( 26 . XII . 1918 — 19.11.1919 ). У 1919 р . був призначений радником української місії в Італії , а згодом — в Австрії .
У 1922 р . повернувся із еміграції в Україну . Працював на посаді професора Харківського технологічного інституту , керівником науково-технічного сектора Харківського комітету стандартів . Його було заарештовано 1 . III . 1931 р . у справі т . зв . Українського національного центру та засуджено до шестирічного ув ’ язнення .
Подальша доля невідома .
ДДА РТО С Борис Миколайович ( 20 . У . 1879 , Градизьк Лубенського пов . * ' Полтавської губ . — 19 . Х . 1977 , США ) — громадсько-політичний діяч , учений-економіст , організатор кооперативного руху ; член Центральної і Малої Рад , ЦК Селянської спілки , генеральний секретар земельних справ , голова Ради Міністрів УНР ( 1919 ).
Походив зі старого козацького роду . Навчаючись на математичному факультеті Харківського університету , став активним учасником українського національного руху . У 1898 — 1899 рр . виявив себе діяльним співробітником харківської студентської громади . За словами її учасника О . Коваленка , завжди « брав на себе відповідальні , часто дуже небезпечні справи ». За політичну діяльність тричі арештовувався й відбував покарання . Член РУП ( з 1905 р . — УСДРП ).
У 1906 — 1910 рр . викладав у гімназіях та на вищих курсах Харкова , але як « неблагонадійний » був позбавлений педагогічної практики . Протягом 1910 — 1914 рр . працював , у кооперативних організаціях Волині , Полтавщини та Кубані , до 1917 р . — інспектор кооперації Полтавського губернського земства . Був одним із організаторів кооперативних товариств , головою ради Дніпросоюзу .
122