Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 12

Рад, Генерального Секретаріату, численних комісій, на яких виявлялися різні,
часто протилежні політичні погляди, ухвалювалися найважливіші рішення. За
всім тим багатоголоссям стояли окремі люди. Внесок їх у загальну діяльність був
неоднаковий, одні відігравали провідну роль в українській справі, інші її підтри­
мували, ще якась частина належала до опонентів, гальмівників національно-виз­
вольного руху. Без вивчення національного, соціального і партійного складу УЦР
практично неможливо збагнути логіки рішень. Важливо також вивчити та
окреслити характер стосунків між окремими провідниками українського руху,
описати їхній світогляд, який формувався протягом попередніх десятиліть, звер­
нути увагу на вік, соціальне походження, освіту тих діячів, які становили
політичне ядро УЦР та великою мірою визначали її політичний курс. Цій меті і
підпорядковане видання біографічного довідника. Під час його підготовки автори
керувалися двома настановами: подати біографії найпомітніших і найактивніших
діячів УЦР, передусім членів Малої Ради, Генерального Секретаріату; відтворити
якомога повніше весь склад УЦР, згадати всіх селян, солдат, робітників, які,
можливо, і не здійснили важливих політичних внесків, але фактом свого обрання
та участі в роботі загальних зборів УЦР надавали їй статусу загальнонародної
інституції. З огляду на це постає потреба стисло спинитися на історії формування
складу Української Центральної Ради та її головних структур.
❖
Отже, ідея створення українського керівного центру виникла на початку
березня 1917 р. в середовищі київської української інтелігенції. Протягом 3—
7.111.1917 р. на зібранні представників Товариства українських поступовців
(С. Єфремов, Д. Дорошенко, Л. Старицька-Черняхівська) та українських соціал-
демократів (Д. Антонович) після тривалих консультацій і дискусій було винесено
ухвалу про створення Української Центральної Ради як представницького органу,
що об’єднував би «українські організації на спільних домаганнях: територіальної
автономії України з державною українською мовою».
А вже 7.III. 1917 р. було обрано керівництво УЦР, її Президію, до складу якої
увійшли: голова — М. Грушевський, заступники голови — Ф. Крижанівський,
Д. Дорошенко, товариш голови — Д. Антонович, писар — С. Веселовський,
скарбник — В. Коваль. Перед поверненням до Києва М. Грушевського
(14.111.1917) на більшості засідань головував Ф. Крижанівський, тоді як Д. Доро­
шенко 9.III.1917 р. вдався до відставки. На його місце 15.111.1917 р. було
запрошено В. Науменка, котрий, проте, помітного сліду в діяльності УЦР не
залишив.
У повідомленні газети «Вісти з Української Центральної Ради» від
19.111.1917 р. про створення УЦР говорилося, що до її тимчасового складу увійшли
представники Українського наукового товариства, Українського технічно-агро-
номічного товариства, Українського педагогічного товариства, Національного ук­
раїнського союзу, кооперативів, студентських організацій м. Києва, Всеросійського
союзу міст, робітничих, військових організацій та соціал-демократичних груп.
Отож у березні 1917 р. Центральна Рада була швидше київською міською, ніж
загальноукраїнською організацією. Її поповнення відбувалося доволі спонтанно,
без чітко розробленого модусу представництва шляхом делегування представників
окремих організацій та кооптування їх на засіданні УЦР. Як правило, кооптували
всіх делегованих, правда, були випадки, коли окремі кандидатури відхилялися.
11