установчому з ’ їзді якої ( 4 — 5 . ІУ . 1917 ) був обраний до Тимчасового ЦК партії . На Всеукраїнському національному конгресі ( 6 — 8 . IV . 1917 ) став членом УЦР , де працював секретарем інформаційного бюро , а також в агітаційно-організаційній комісії . Безпосередньо відповідав за підготовку і відрядження інструкторів УЦР на провінцію . М . Єреміїв писав у своїх спогадах , що організаційна комісія була « важливим органом праці Центральної Ради », « заснована моїм незабутнім товаришем по школі Кузьмою Коржем , чи то на пораду М . Гру шевського , чи із його власної ініціативи . З огляду на надзвичайну скромність К . Коржа , про неї мало хто знав і в той час , а тепер всі про неї забули , хоч вплив її на організацію українського руху був величезний ». М . Єреміїв так характеризував роботу комісії : « Праця її полягала в тому , що вона увійшла в зв ’ язки з українськими громадами по всіх високих школах Києва і постачала студентам , що їхали на вакації , директиви й друкований матеріал для пропаганди , який таким чином розходився по цілій Україні ».
К . Корж , незважаючи на тяжку хворобу — ревматизм , здійснював велику організаційну роботу . Від фракції УПСР 28 . VI . 1917 р . був обраний до Малої Ради , в листопаді 1917 р . — депутатом Всеросійських Установчих зборів , у грудні — Українських Установчих зборів від Катеринославщини .
Розстріляний ЧК улітку 1919 р ., за іншими відомостями — в лютому 1918 р . Зокрема , за свідченням М . Єреміїва , його розстріляно під час більшовицької окупації Києва в лютому 1918 р . « першим українським чекістом Євгеном Касьяненком », спільним товаришем М . Єреміїва і К . Коржа по українській громаді Київського політехнічного інституту .
IX ОРОЛ1В Василь Костянтинович ( псевд .: В . Старий , П . Щур , М . Рад- ^ ськи й , К . О . Роль , В . Каров ; 4 . ІІ . 1879 , с . Ладин Прилуцького пов . Полтавської губ . — 2 . ХІІ . 1941 , Прага ) — громадський діяч , письменник , маляр , видавець ; один із засновників Центральної Ради .
Народився у сім ’ ї священика . За родинною традицією освіту здобув у Полтавському духовному училищі та Полтавській духовній семінарії , однак священнослужителем не став . У 1902 р . закінчив Харківський ветеринарний інститут . Уже в семінарії його приваблювала літературна праця : редагував шкільний ілюстрований часопис « Плахта », друкував замітки в « Полтавских губернских ведомостях », « Сыне отечества », співробітничав із київськими газетами « Жизнь и искусство », « Киевское слово », « Киевские отклики ». Його матеріали друкувалися у часописах « Рада », « Хуторянин », « Киевская земская газета », « Світова зарниця », « Літературно-науковий вісник », « Село », « Заспів » та ін . Одночасно був секретарем редакції газети « Хлібороб ».
За участь у революційних подіях 1905 р . та як організатор селянської спілки на Полтавщині був ув ’ язнений , а потім перебував під наглядом поліції . Член ТУП , українського клубу « Родина ». Один із засновників Центральної Ради . У 1917 р . — член Київського губернського виконавчого комітету Ради об ’ єднаних громадських організацій , куди був рекомендований УЦР як відпоручник Чигиринського повіту . У 1917 р . — один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти , член ради Київського товариства « Просвіта ». Водночас за фахом працював начальником Київського міського ветеринарного бюро .
110