ІХОНДРАТОВИЧ Лука Лукич ( 17 . Х . 1866 , Мінськ — ?) — військовий ■^діяч ; член Центральної Ради і Українського генерального військового комітету .
Нащадок старовинного білоруського шляхетського роду . Військову освіту здобув у Псковському кадетському корпусі , Олександрівському військовому училищі та Миколаївській академії Генерального штабу . Після закінчення академії 1895 р . деякий час викладав у Чугуївському піхотному юнкерському училищі . Учасник Російсько-японської війни . З 1905 р . командував 7-м стрілецьким полком . Генерал-майор російської армії . За Першої світової війни воював на Західному фронті . Начальник штабу 23-го армійського корпусу , 2-ї армії та командир 2-ї піхотної дивізії . Навесні 1917 р . перебував у Києві в резерві Південно-Західного фронту .
На II Всеукраїнському військовому з ’ їзді ( 5 — 10 . VI . 1917 ) Л . Кондратовича було обрано до Українського генерального військового комітету , де був призначений начальником відділу спецслужб , згодом також очолював і консультативний відділ . Як член УГВК був кооптований до складу УЦР . Виступаючи на П ’ ятих Загальних зборах УЦР 17 . VII . 1917 р ., обстоював потребу надання УГВК реальних важелів влади , оскільки комітет визнано багатьма новосформованими українськими частинами , які іншої « влади поза Генеральним комітетом не визнають і чекають від нас розпоряджень ».
Л . Кондратович не підтримував антимілітарних гасел , пропагованих лідерами українських соціалістичних партій . Звертаючись до голови Генерального Секретаріату В . Винниченка , наголошував , що здобуття Центральною Радою крайової влади лише тоді буде успішним , коли вона матиме і військову владу . « Чи можемо ми сю владу твердо утримати в своїх руках , коли ми не будемо мати того , на що спирається всяка влада , особливо тепер ? Я кажу про військову владу », — зазначав він . На його думку , варто було рахуватись із українським рухом в армії та надати йому цивілізованих форм .
У своїх « Споминах » М . Гру шевський характеризує Л . Кондратовича як « солідного фахівця ». Саме йому на нараді членів Генерального Секретаріату і військової влади Київської військової округи було доручено ліквідувати виступ полуботківців ( 4 — 6 . VII . 1917 ). Д . Дорошенко писав , що це Л . Кондратовичу вдалося « частиною умовлянням , частиною погрозами » і до вечора більшість повсталих повернулась до казарм . Як член УГВК виконував також інші доручення Генерального Секретаріату і Малої Ради . Зокрема , провадив переговори з головнокомандуючим Південно-Західного фронту Л . Корниловим щодо українізації військових частин тощо . Прихильне ставлення Л . Кондратовича до українського руху в армії було негативно сприйняте керівництвом Київської військової округи , через що був усунутий з посади . У Генеральному секретарстві військових справ виконував особливі доручення . У 1918 — 1919 рр . — командувач армії Білоруської Народної Республіки . З 1919 р . — на службі в польській армії .
IX ОРЖ Кузьма Олексійович ( 1888 — 1919 , Київ ) — громадсько-партій- ■^ний діяч ; член Центральної і Малої Рад , секретар інформаційного бюро .
Родом із Катеринославщини . Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті , де активно діяв в українській студентській громаді . Член УПСР , на
109