ченка , О . Сіверо-Одоєвського , О . Шумського та інших , які намагались , порозумівшись із більшовиками , розпустити УЦР і привести до влади Раду робітничих , солдатських і селянських депутатів .
« Цікава фігура був цей Ковенко , — згадував Д . Дорошенко . — Інженер із фаху і дуже талановитий винахідник , він являв із себе типового представника революційної доби , в якому особиста відвага й рішучість змішувались із певним авантюризмом і неперебірчивістю в засобах . Такі люди часом бувають дуже цінні , коли їх поставити в рамки добре зорганізованого й дисциплінованого громадянства , але можуть наробити й великої шкоди — в атмосфері самовільства й недостачі правних норм . Ковенко виплив на поверхню життя десь уже при кінці 1917 р . Як комендант Києва виявив велику рішучість у боротьбі із більшовиками ».
5 січня загони Вільного козацтва під командуванням М . Ковенка захопили завод « Арсенал », де тривала підготовка повстання , роззброїли пробільшовицькі формування та вивезли із заводу велику кількість зброї . М . Ковенко планував також вивезти із « Арсеналу » і запаси вугілля , щоб остаточно припинити работу заводу . Цей намір викликав спротив робітників і став поштовхом до повстання . М . Ковенко брав активну участь у придушенні більшовицького виступу в Києві , а потім в обороні міста від наступаючих частин М . Муравйова . Його штаб одним із останніх залишив місто .
У березні 1918 р . був призначений представником Міністерства закордонних справ УНР у Німеччині . Повернувшись у травні 1918 р . до Києва , став членом управи видавничої спілки « Книгозбірня ».
За Директорії УНР очолював слідчу комісію для боротьби з контрреволюцією . У 1919 р . редагував часопис « Україна » в Кам ’ янці-Подільському .
З 1920 р . — на еміграції в Румунії . Подальша доля невідома .
ІХОЛІУХ Дмитро Вікторович ( 1880 , с . Росош Острозького пов . Волин- І^ської губ . — ?) — громадський і кооперативний діяч , економіст ; товариш генерального секретаря продовольчих справ , генеральний секретар ( міністр ) продовольчих справ УНР .
Народився у селянській сім ’ ї . Середню і вищу освіту здобути не зміг через матеріальні нестатки . Природні здібності , самоосвіта забезпечили йому в майбутньому високий авторитет кооперативного діяча . Активно працював над створенням в Україні споживчих товариств . На II Всеросійському кооперативному конгресі ( Київ , 1913 ) виступив із ініціативою створення Українського кооперативного союзу . Протягом 1917 — 1920 рр . очолював правління Дніпросоюзу — найбільшого українського кооперативного об ’ єднання .
У 1917 р . вступив до УСДРП . На початку березня його обрали членом Ради об ’ єднаних громадських організацій Києва . На виборах до місцевих самоврядувань отримав мандат гласного Київської губернської управи . Тоді саме обіймав посаду голови Київського міського продовольчого комітету . Брав участь також в організації і роботі кооперативних з ’ їздів . З . ХІ . 1917 р . Генеральний Секретаріат призначив Д . Коліуха товаришем генерального секретаря продовольчих справ , із 2.1.1918 р . він — генеральний секретар ( згодом — міністр ) продовольчих справ УНР .
Наприкінці березня , розійшовшись із керівництвом Ради Народних Міністрів УНР у поглядах на здійснення зобов ’ язань з постачання продовольства до
107