посади в Українському союзбанку . Був одним із фундаторів , а потім професором Київського кооперативного інституту .
У 1921 р . емігрував до Німеччини , де працював ректором сільськогосподарського технікуму , згодом переїхав до Франції , 1927 р . оселився в ЧСР .
Наукові праці присвячені проблемам сільського господарства , зокрема механізації . Автор « Аграрної історії України ».
ІХОВАЛЬСЬКИЙ Микола Миколайович ( 1885 — 28 . XII . 1944 , концтабір ■^Дахау , Німеччина ) — громадсько-політичний діяч , правник ; член Центральної і Малої Рад , завідувач відділу контролю УЦР .
Родом із Волині . Член РУП , згодом — УСДРП , був її скарбником . У 1917 р . на Всеукраїнському національному конгресі був обраний до УЦР від просвітніх і громадських організацій Києва ( територіальне представництво ).
За перших місяців діяльності УЦР керував відділом контролю . Від фракції УСДРП був делегований до Комітету УЦР , а згодом до Малої Ради . Як досвідчений правник працював у кількох постійних комісіях УЦР : для скликання територіального з ’ їзду , підготовки наказу Генеральному Секретаріатові , розроблення пректу статуту автономії України . Його правничий досвід широко використовувався в комісіях Центральної і Малої Рад , які створювались для вирішення нагальних завдань , зокрема конфіскації в державну власність Київського рафінадного заводу , встановлення квот національних меншин в УЦР тощо .
У 1918 — 1920 рр . очолював департамент державного контролю Директорії УНР . З 1921 р ., перебуваючи на еміграції в Польщі , очолював Український центральний комітет у Варшаві — українську політичну організацію , засновану 1921 р . для всебічної опіки над емігрантами УНР .
Під час Другої світової війни співпрацював з українським рухом опору , за що був заарештований фашистами і загинув у концтаборі Дахау .
IX ОВЕНКО Михайло Микитович ( 8 . ХІ . 1888 , с . Грязне Охтирського пов . ■^Харківської губ . — ?) — військовий і політичний діяч , інженер ; член Центральної Ради і Всеукраїнської ради робітничих депутатів , військовий комендант Києва .
Народився в- селянській сім ’ ї . Освіту здобув у Люботинському реальному училищі ( Харківська губ .), після закінчення якого ( 1900 ) навчався в Альтенбурзькому технікумі ( Німеччина ) та на механічному факультеті Дармштадтського політехнічного інституту , який закінчив 1910 р . за фахом інженера-механіка . Член УСДРП , а із 1917 р . — УПСС . Протягом 1915 — 1916 рр . очолював технічне бюро комітету Союзу міст Південно-Західного фронту .
На І Всеукраїнському робітничому з ’ їзді обраний до Всеукраїнської ради робітничих депутатів та УЦР . Був одним із організаторів Вільного козацтва в Києві , створив 16 куренів з робітників заводів Гретера , « Арсеналу », залізничників , окремих районів міста — близько 400 багнетів . У січні 1918 р . був призначений військовим комендантом Києва . Широкого розголосу в УЦР набув здійснений ним арешт у будинку засідань її членів — М . Полозова , Г . Михайли
106