кооперативною діяльністю . У 1916 р . був прийнятий до Полтавського осередку ТУП , одночасно продовжував працювати в Київському центрі українських есерів .
Лютневу революцію 1917 р . М . Ковалевський зустрів у Полтаві , був обраний до складу міського комітету громадських організацій і дістав від цього комітету призначення на посаду губернського комісара безпеки , завданням якого було контролювати губернське жандармське управління , ліквідовувати органи старої влади у Полтаві . « Працюючи на Полтавщині , ми чекали на вказівки з Києва , де повставав український політичний центр , — згадував про початок революції М . Ковалевський . — Але організація цього центру в Києві відбувалася дуже повільно . Деяке оживлення приніс поворот із заслання Михайла Грушевського . З представників українських громадських і політичних організацій повстала Українська Центральна Рада як орган , репрезентуючий політичну опінію України . Це не був , однак , ще політичний центр в точному змислі слова , центр , який би взяв провід політичної боротьби українського народу в свої руки . Це була скоріше організаційна комісія , яка підготовляла створення такого проводу . Український Національний Конгрес скликаний був на квітень місяць , і цей конгрес мав створити політичну екзекутиву , що взяла б у свої руки головну керму українським національним рухом ».
Тим часом українські есери довершили організаційну будову своєї партії , якій судилося стати наймасовішою українською політичною партією . 4 — 5.1 V . 1917 р . в Києві відбувся установчий з ’ їзд Української партії соціалістів-революціонерів . Він обговорив широке коло питань програмного характеру . М . Ковалевський був у центрі роботи з ’ їзду , входив до складу президії , виступав з доповіддю про земельне питання , зрештою був обраний лідером партії . Чимало зусиль він доклав для створення Української селянської спілки .
Всеукраїнський національний конгрес 8.1 V . 1917 р . обрав його членом Центральної Ради . На Третіх Загальних зборах М . Ковалевський ініціював зміну регламенту роботи УЦР . Його ідея полягала в тому , щоб Загальні збори збиралися не на один-два дні , а раз чи два на місяць на триваліші терміни , що давало б змогу вирішувати на них велику кількість питань .
У травні 1917 р . М . Ковалевський повернувся на постійне мешкання до Києва . На той час він був однією з найпомітніших постатей в українському політичному таборі . Він керував УПСР , Селянською спілкою , редагував масову українську газету « Народна воля », очолював фракцію українських есерів у Центральній Раді , у складі делегації УЦР провадив переговори з Тимчасовим урядом . Повернувшись із Петрограда , взяв активну участь у проведенні Всеукраїнського селянського з ’ їзду . Вітав з ’ їзд від імені ЦК УПСР , інформував делегатів про наслідки переговоів делегації УЦР із Тимчасовим урядом . « Нас там не почули , або не захотіли почути . Ми їхали з вірою , що революційний уряд торує шлях до спілки вільних народів , а виходить — навпаки , — наголосив М . Ковалевський , — отже , товариші селяни , вимагайте своїх прав , не давайте глумитися над вами ». Промова М . Ковалевського радикалізувала настрої делегатів з ’ їзду , які ухвалили доручити Центральній Раді « негайно виробити проект положення про автономію України ». М . Ковалевський виступив ЗО . V . 1917 р . на Всеукраїнському селянському з ’ їзді з доповіддю « Про земельну справу на Україні », в якій висловився за те , щоб усі поміщицькі , казенні , церковні та монастирські землі були безкоштовно передані трудовому народу , а приватна власність на землю була ліквідована . З ’ їзд обрав його до складу Тимчасового Центрального комітету Української селянської спілки та до Всеукраїнської ради селянських депутатів .
103