освіти вступив на економічний факультет Петербурзького політехнічного інституту , був учнем відомого вченого М . Туган-Барановського . За студентських років розпочав наукову діяльність , опублікував дослідження з питань кредитної кооперації , водного транспорту та інші . У Петербурзі захопився роботою в українській студентській громаді і від 1913 р . очолював один із двох громадських гуртків , що діяли при Політехнічному інституті . Після Лютневої революції 1917 р . був у числі організаторів українських мітингів та маніфестацій у Петрограді .
Повернувшись в Україну влітку 1917 р ., став одним із лідерів УПСР , на II з ’ їзді партії його обрали членом ЦК , кооптували до складу ЦК Селянської спілки і Центральної Ради , де він працював у фракції УПСР . Був обраний членом Малої Ради . Виступаючи на Шостих Загальних зборах УЦР з приводу Українських Установчих зборів , від імені фракції УПСР доводив потребу їх скликання . « Український народ має право на самовизначення на підставі проголошеної формули російського уряду про самовизначення народів , — підкреслив він . — Одним із кращих засобів до такого самовизначення є Установчі збори , і український народ повинен сам виявити своє суверенне право на Українських Установчих зборах . Фракція українських соціал-революціонерів пропонує обрати комісію , яка зайнялась би підготовчою роботою до скликання Українських Установчих зборів ».
Активно обстоював цілісність України , висловлюючи свою думку щодо інструкції Тимчасового уряду про УЦР як крайову владу України , Д . Ісаєвич наголосив , що , « прийнявши інструкцію , Рада опиниться в неяснім становищі в відношенні до населення тої частини України , яку інструкція відриває від цілості України ».
За дорученням УЦР виїздив до Севастополя як уповноважений у питаннях створення українського флоту . Працював також в комісії УЦР у справах законодавчих внесень . Співробітничав із редакцією партійного органу УПСР « Народна воля ». У листопаді 1917 р . був обраний членом Всеросійських Установчих зборів . На Всеукраїнському з ’ їзді рад робітничих , селянських і солдатських депутатів 4 — 6 . XII . 1917 р . від УПСР входив до складу президії з ’ їзду , де виступив із гострою критикою ультиматуму Раднаркому РСФРР . Рада Народних Міністрів УНР 22 . IV . 1918 р . призначила Д . Ісаєвича членом української делегації на переговорах з більшовицькою Росією .
Від січня 1919 р . був членом української делегації на Паризькій мирній конференції , зокрема виконував обов ’ язки економічного радника . У червні 1919 р . брав участь у роботі Міжнародного кооперативного конгресу в Парижі , де виступив із доповіддю « Українська кооперація », був учасником переговорів про вступ Українського кооперативного союзу до Міжнародного кооперативного альянсу . На еміграції мешкав у ЧСР , деякий час працював в Українському соціологічному інституті . Був членом Закордонного представництва УПСР , очолював групу Селянської спілки , делегат від УПСР на Конгресі Соцінтерну .
На запрошення сестер 1930 р . повернувся на Волинь , деякий час працював журналістом у Луцьку . Згодом , не бажаючи співробітництва із польською владою , оселився у рідному селі й зайнявся господарством .
99