Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok

98 ЛЮБОМИР ВИНАР унапрямлювалися резолюціями, прийнятими на Ювілейній науковій кон ференції УІТ в Нью-Йорку у 1991 році, а саме: «1. Сприяти розвиткові грушевськознавства як нової галузі української науки в Україні і поза її межами: а) сприяти виданню недрукованих і перевиданню друкованих праць М. Грушевського; б) сприяти виданню монографічних досліджень, присвячених життю, діяльності і творчості Ювілята; в) сприяти виданню бібліографічних і енциклопедичних довідників про М. Грушевського; г) з’ясувати долю завершених і загублених останніх томів «Історії Украї- ни-Руси» та «Історії української літератури» М. Грушевського. 2. Сприяти впровадженню в науку схеми Михайла Грушевського як науково обґрунтованої схеми української історії. Підготувати підручники для вищої і середньої школи, опрацьовані на основі схеми М. Грушевського. 3. З’ясувати долю родини М. Грушевського, зокрема його дочки Кате рини, дружини Марії, брата Олександра та ін. 4. З’ясувати трагічну долю репресованих і знищених учнів і співробіт ників акад. Грушевського... 7. Сприяти розвиткові діяльносте Українського Історичного Товариства та новоутвореного Міжнародного Товариства ім. Грушевського в дальшому розгорненні дослідів грушевськознавства. Допомогти у виданні серії УІТ — «Грушевськіяна» і звернути особливу увагу на залучення до співпраці мо лодих вчених... 10. Сприяти діяльності наукових установ, які займаються грушевсько- знавством»13. Це була програма «махімим», і протягом наступних років грушевсько- знавці з УІТ старалися, у міру сил, її реалізувати в Україні і на Заході. На мою думку, наш підхід був конструктивний, і вже в короткому часі ряди грушевськознавців поширилися і ця нова дисципліна тепер розвива лася спільними силами дослідників в Україні і поза її межами. У моїх дослідженнях доби Грушевського я не мав часу докладніше висвітлити його діяльність як голови Української Центральної Ради. Спершу я вирішив видати збірку його статтей п. н. «На порозі Нової України. Статті і дже рельні матеріяли» (Нью-Йорк — Київ, 1992, 278 с.), що базувалася на його збірці під цією самою назвою з 1918 року, лиш я значно поширив це видання і додав документи Української Центральної Ради. У зв’язку із 13 «Резолюції Ювілейної наукової конференції в Америці, присвяченої 125-й річ ниці від дня народження академіка Михайла Грушевського». Український Історик, 1991, т. 28, ч. 1—2, с. 207—208. Головою Резолюційної комісії був Ярослав Дзира з Києва, членами — Іван Фізер і Василь Омельченко з Америки. Резолюції УІТ були співзвучні з рекомендаціями з Львівської конференції і в деяких аспектах їх значно поширили. Я лише подав уривки з резолюції, в УТ поміщений її повний текст.

Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 99