II . НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 85
безпосередньо причинилася до наших плянів започаткувати систематичне вивчення Грушевського , його історичної школи і його доби .
Оглоблин писав :
« Але чи сповнили ми , сучасники й спадкоємці Грушевського , свій обов ’ язок визнання , пошани і вдячности перед пам ’ яттю великого українського історика й великого українського громадянина ?
Я гадаю , що ні . Н і монографій , ні розвідок поважних , йому присвячених ! Н і ознайомлення молодшого покоління українства з Тим , хто так прислужився українству й не тільки одного свого п о колін н я » ^ .
Треба підкреслити , що це писав один з найвидатніших представників т . зв . « державницької школи » української історіографії . Саме тому раніше я писав , що проф . О . Оглоблин , який не був приятелем Грушевського , намагався , порівняно з іншими істориками , об ’ єктивно висвітлити значення Грушевського як історика і політично-державного діяча . Його твердження про занедбання наукового вивчення Грушевського ще раз пригадувало , що настав час поставити питання нової дисципліни грушевськознавства на тверду основу і започаткувати її розбудову .
Наш плян , у відносно короткому часі сповнено і рік 1966 , в якому ми відзначали М . Грушевського і його 100-ліття з дня народження , можна вважати початком грушевськознавства як окремої дисципліни з власною тематичною структурою , методологією і завданнями .
У 1966 р . появився перший збірник УІТ , присвячений М . Грушевському : « В століття з дня народин академіка Михайла Грушевського ( 1866 — 1934 — 1996 ), що був спеціяльним випуском « Українського Історика » ( т . З , ч . 1 — 2 ( 9 — 10 )), в якому появилися різні дослідження « перших » грушевськознавців , а також офіційне звернення УІТ з нагоди відзначення М . Грушевського і його століття . Саме в цьому зверненні , що його уложив автор цих рядків у співпраці з Олександром Оглоблиним , об ’ єктивно і прецизно з ’ ясовано ролю М . Грушевського в українському історичному процесі в аспектах науковому , громадському , політично-державницькому з наголошенням ролі історика як символу « всеукраїнського єднання , що його він розумів як з ’ єднання всіх частин української землі і української нації в єдиному національно-державному і національно-культурному організмі » 3 . Можна без перебільшення сказати , що це « Звернення » стало своєрідною програмовою плятформою для грушевськознавства і основою для переоцінки багатовимірної діяльности і творчости М . Грушевського . Цей документ не втратив
^ Олександер Оглоблин , « Михайло Грушевський і українське національне відродження ». Український Історик , 1964 , ч . 2 — 3 , с . 1 . Це була доповнена його доповідь , що її історик виголосив на урочистій конференції УВАН в Нью-Йорку в Колумбійському університеті , присвяченій пам ’ яті Грушевського . Ще в 1963 році Олександер Петрович говорив мені , що бажає написати обширнішу студію про історика і вже довгий час збирає для неї матеріяли .
3 « Звернення Українського Історичного Товариства з нагоди 100-ліття народження Михайла Грушевського ». Український Історик , т . З , ч . 9 — 10 , с . 5 .