II . НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 83
ського поставити у відповідну перспективу і намагатися об ’ єктивно висвітлити його діяльність і творчість . Ця справа також вплинула на моє рішення зайнятися грушевськознавством . Тоді я думав перш за все про мою наукову працю . Можна сказати , що його « Історія України-Руси », « Історія української літератури » й інші праці стали моїми настільними книгами при писанні семінарійних праць , магістерської праці і докторської дисертації , а також окремих монографічних досліджень з ранньої історії України і історії козаччини . Також ми думали про перевидання « Історії України-Руси », що була рідкісною книгою . Коли видавнича спілка « Книгоспілка » почала перевидавати ІУР , проф . Леонід Бачинський і я старалися для видавців віднайти останні друковані томи цієї унікальної праці .
Коли в 1956 році , після смерти Бориса Крупницького , я перебрав на прохання Олександра Оглоблина опрацювання усіх гасел в « Енциклопедії Українознавства » з періоду Литовсько-польської держави і розвитку українського козацтва до 1648 року , тоді кожного дня я уживав історію Грушевського , як також інші його твори . Знаємо випадки , що деякі дослідники хоча нарікали на « народництво » історика , але також не лише уживали його твори , але часами переписували тексти з його праць . Моєю першою обширнішою працею була стаття « Історичні праці Івана Франка », що з ’ явилася у « Збірнику Української Літературної Газети » в Мюнхені в 1956 році . Саме в цій праці я старався проаналізувати критичні зауваги Франка на « Історію України-Руси », що їх автор подав в окремій книжці « Причинки до Історії України-Руси » ( Львів , 1912 ). Франко , як відомо , був прихильником норманської теорії про походження Руси і закидав Грушевському , що він передчасно заперечив і відкинув цю гіпотезу . Незважаючи на деякі контроверсійні твердження Франка , деякі зауваги його були слушні , зокрема ті , що відносилися до історії Галичини . Отже , це був початок мого « грушевськознавства », і я думав про потребу створення окремої , комісії для вивчення творчости і життя Грушевського при НТШ або У ВАН , але не знайшов відповідного зрозуміння , ті установи мали свої пріоритети . Пригадую , що свого часу я звернувся до проф . В . Кубійовича з проханням видрукувати мою монографію про Грушевського і НТШ з рамени НТШ , він спершу позитивно поставився до цієї справи , але опісля написав , що його увага повністю зосереджена на « Енциклопедії Українознавства » і тому не має змоги видати цю монографію , що згодом появилася у видавництві « Дніпрова Хвиля » у Мюнхені за допомогою д-ра О . Вінтоняка , основника цього видавництва .
У 1950-х роках , на превеликий жаль , не було потрібних умов для нормального « народження » грушевськознавства як окремої ділянки дослідів . Це сталося пізніше в 1960-х роках і в ’ яжеться безпосередньо з постанням Українського Історичного Товариства і появою « Українського Історика ». Проте в 1950-х роках вже були посіяні здорові зерна і поставлено певний , хоча ще слабий підмурівок для здійснення наших задумів за відносно короткий час .