Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok

II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 81 їнського суспільства, включаючи провідну верству — козацьких гетьманів і козацьку старшину. Якщо йдеться про будову української державносте в 1917—18 роках, а точніше її відродження у формі Української Народньої Республіки, то не можна головного будівничого держави Грушевського ува жати «анткдержавником». Якщо йдеться про правно-історичні факти — то саме гетьман Павло Скоропадський був першим, який «збунтувався» проти першої демократичної української держави і за допомогою німецького вій ська причинився до повалення УНР і Центральної Ради. Ці мої концепції, тоді ще «зеленого історика», не дуже подобалися моїм професорам, але вони їх толерували. Натомість я мав багато критичних зауваг про інтерпретацію Грушевського щодо постання і розвитку української козаччини в XVI сто літті, що були основані на аналізі його наукових праць, а не публіцистичних статтей. Як студент і молодий дослідник я повністю поділяв скептицизм Грушевського і його принцип «пешепі credere» і уважав, що всякий догма тичний підхід в історичній науці є непотрібний і навіть шкідливий, якщо йдеться про всебічне висвітлення історичних явищ і діячів. Пригадую, що після численних і «гарячих» дискусій і «історіографічних суперечок» з моїм академічним ментором О. Оглоблином він пізніше признав мені рацію і повністю погодився, що критичний аналіз і оцінка історичних концепцій Грушевського повинна базуватися перш за все на його наукових досліджен нях. Натомість відтворення його політичних і ідеологічних заложень, як також суспільно-громадської і політичної діяльносте, треба висвітлювати на основі його ідеологічних, політологічних і публіцистичних статтей. Праці совєтських істориків про Грушевського, його діяльність і творчість не мали нічого спільного з нормальними історичними дослідженнями. У них фальсифіковано усю діяльність історика і його головні історіографіч ні концепції. Грушевського вважали «ворогом народу», «націоналістом» і фальсифікатором історії України. Комуністична партія за всяку ціну нама галася знищити історичну схему історії України М. Грушевського і засту пити її своєю партійною схемою про спільне походження, спільну культуру і «вічну дружбу» українського і російського народів. Ми знали про політич ний терор в Україні, який змушував навіть колишніх учнів Грушевського писати фальшиві статті про діяльність і творчість їхнього учителя. Це було зрозумілим, і Олександер Оглоблин та інші професори дали нам ясний образ ролі комуністичної партії в руйнуванні української наукової історіо графії. Але ми також знали, що деякі історики перевиконали норму і з переконанням фальсифікували і русифікували історію України з централь ним прицілом на основника української національної історіографії. Приблизно в 1954—1955 роках я вирішив зайнятися систематичним ви вченням творчосте і діяльносте історика. Це рішення основувалось на де кількох мотивах і причинах. У першу чергу, за винятком публіцистичних праць, не було обширніших досліджень з систематичним вивченням Гру шевського в той час. Отже, на мою думку, цю прогалину треба було випов нити. Друга причина в’язалася з суспільно-громадським і студентським життям. В тому часі я належав до студентського товариства «Січ» в Мюн хені, а згодом до «Зарева», що постало головно за ініціятивою активних

Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 82