Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok

II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 77 новому поколінню істориків. Поки що — наш короткий нарис. Те, що треба було доповнити в першому нарисі, доповнено; те, що пропущено, також додано, а те, що не потребувало доповнень або змін, залишено. Деякі мої спостереження мають суб’єктивний характер. Це нормальне явище в спо гадах і автобіографічних нарисах. Я вірю, що в майбутньому мої співробіт ники з України і діяспори доповнять мої думки про нашу співпрацю в царині грушевськознавства і взагалі в розбудові української наукової істо ріографії і нашої національної культури. МОЯ ПЕРША «ЗУСТРІЧ» З МИХАЙЛОМ ГРУШЕВСЬКИМ Тут виринає питання безпосередньої і посередньої зустрічі з Михайлом Грушевським. Зрозуміло, що я не мав змоги познайомитися з істориком в роках його діяльности. В 1934 році, коли він помер серед загадкових і досі невияснених обставин, я мав лиш два роки. Проте два рази я бачив і говорив з Михайлом Сергійовичем у мойому сні. Перший раз після відзна чення його 100-ліття з дня народження в 1966 році, а останній раз перед виїздом до Києва у серпні 1996 році. Цей останній раз ми йшли в напрямі будинку Академії Наук н а вулиці Грушевського, і він хвилювався,, що на науковій конференції буде мало людей, і виглядало, що він не був вдово лений її організацією. Ми зайшли в одну з викладових заль, Грушевський сів за президіяльним столом, а на залі лише я і декілька людей... Я був надзвичайно радий, що хоч у сні бачив «живого історика» і міг з ним говорити... Проте сфера інтерпретації снів належить до психологічних наук, а тут згадую про ці два епізоди, тому що для мене особисто були вони вийнятково важливі й цікаві. З перспективи часу доволі важко сьогодні визначити точну дату і час, коли саме я почув прізвище Грушевського і зустрівся з його історичними працями. Знаю, що це відноситься до мого юного віку і гімназійних часів у Львові. Мій батько Іван Винар (1891—1972), педагог, директор дівочої гімназії Рідної Школи (Фундація Кокорудзів) у Львові, б. старшина Укра їнських Січових Стрільців, а згодом сотник 1-го українського полку ім. Бог дана Хмельницького в 1918—20 роках, часто розповідав мені про історичні події, зокрема про визвольні змагання і будування Української держави. Батько був вийнятково скромною людиною і рідко згадував про свою власну діяльність у той час. Але пригадую, що під час розповідей батька я перший раз довідався, що він знав Грушевського з 1910 року, коли ходив на його виклади у Львівському університеті. Також я перший раз довідався про історика як голову Української Центральної Ради. Зокрема, він докладно розповідав мені про роззброєння Українських Січових Стрільців німецьким військом у Києві 1918 року в місяці квітні і про емоційну поведінку голови Української Центральної Ради й президента УНР, який був свідком тієї події. Хоча мій батько уважав, що гетьман Павло Скоропадський краще розумівся на військовому ділі, як діячі Центральної Ради, проте про Гру шевського завжди говорив з найбільшою повагою як головного будівничого молодої Української держави і найвидатнішого історика України. Знаю, що

Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 78