Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 66

І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 65 тований будинок Михайла Грушсвського на вул. Паньківській ч. 9106. В Музеї зберігається цінна колекція фотографій родини Грушевського (на­ приклад, крісло історика й інші меблі, художні твори). В 1991 році Музей зорганізував першу в Україні виставку «М. Грушевський. Повернення», а в 1996 р. кураторка Музею Грушевського Світлана Панькова і її співробітники зорганізували другу, вийнятково вдалу, виставку «Мета, зміст і щастя жит­ тя...» (до 130-річчя від дня народження М. Грушевського). Статтю про діяльність Музею Михайла Грушевського містимо в цьому томі нашого збірника. Музейні колекції значно доповнюють джерельну основу грушевсь- кознавства. Важливу ролю у вивченні творчої спадщини М. Грушевського відіграє Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (директор М. Жулин- ський). У Відділі рукописних фондів і текстології Інституту провадиться систематична дослідча праця недрукованих літературних творів М. Грушев­ ського і його епістолярної спадщини107. Велику допоміжню ролю в науково-видавничій ділянці відіграє Міжна­ родний Фонд Михайла Грушевського, який очолює проф. Л. Решодько. Цей фонд допомагає у перевиданні «Історії України-Руси» і інших видань М. Грушевського і про нього і також допомагає організувати конференції, присвячені М. Грушевському. У нашій короткій статті неможливо згадати усі установи, що причиня­ ються в Україні до розбудови грушевськознавства; це зробимо в окремому виданні. Тут лиш бажаємо відзначити, що одним із важливих чинників кризи української історичної науки, а також до певної міри грушевсько­ знавства є внутрішні непорозуміння між науковцями і поодинокими уста­ новами, які утруднюють співпрацю. Часами приватні амбіції ставляться понад загальне добро історичної науки, і це має негативний вплив і пог­ либлює цю кризу. Подібне явище спостерігаємо на Заході, де діють різні українські наукові установи і українознавчі осередки при канадських і аме­ риканських університетах. Я не бажаю узагальнювати цих явищ, але вони існують і негативно впливають на співпрацю між поодинокими науковими установами і науковцями, а це безпосередньо причиняється до послаблення науково-організаційної бази грушевськознавства. Можна багато зробити, навіть без задовільної матеріальної основи, якщо є координація наукової 106 Про генезу Музею див. Лариса Федорова, «Михайло Грушевський і Музей Киє­ ва». Український Історик, т. ХХХХІ, ч.І—4, с. 110—116. З приємністю згадаю, що подвижниками музейної роботи в Києві є ентузіясти-грушевськознавці Світлана Панькова, Олег Будзинський, Микола Кучеренко, Валерій Левченко і Лариса Федо­ рова. їм належиться велике признання за їхню самовіддану працю в розбудові му­ зейного грушевськознавства. 107 Ми вже згадували про запроектовані і підготовлені видання Інституту «Епісто­ лярна і літературна спадщина М. Грушевського» за редакцією грушевськознавців Га­ лини Бурлаки і А. Шацької, співробітників ж. «Український Історик». їхня праця заслуговує на високу оцінку. Треба згадати про неоціненну архівну спадщину Сергія Єфремова в архівних фондах Інституту і інші джерельні матеріяли, що безпосередньо відносяться до вивчення М. Грушевського і його доби.