Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 62

І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
61
Товариство співпрацює з установами і поодинокими вченими, які займа­
ються дослідом Грушевського і його доби93. Також окремо і в співпраці з
іншими установами Українське Історичне Товариство влаштовує міжна­
родні конференції і симпозіуми на українських і неукраїнських наукових
форумах. Одним із головних завдань УІТ є розбудова науки грушевсь-
кознавства.
Сучасний стан історичної науки в Україні — критичний. Це також
відноситься до науково-видавничої діяльности наукових установ. Гостру
критику сучасного стану історичних досліджень подає видатний історик
Ярослав Дашкевич, який пише, що «Національна Академія наук України
далі є штабом історичної науки. Штабом з дуже поганою науковою ре­
путацією, бо саме там фальсифікувалася раніше і частково фальсифіку­
ється досі історія України»94. Він закінчує цю статтю песимістичним
висновком, мовляв:
«Удар спрямовують на справжню історичну науку, бо її значення у
формуванні національного світогляду, в розгортанні національного дер­
жавного будівництва велетенське. На українську історичну науку, яка ще
не встигла міцно стати на власні ноги, насувається нова чорна хмара*95.
Образ представлений тут чорний, можливо надто чорний, якщо
йдеться про сучасну кризу української історичної науки в Україні, і
важливо згадати, що автор статті не узгляднив діяльности НТШ у Львові
й інших наукових товариств. Як це все відноситься до сучасного стану
грушевськознавства в Україні? В структурі наукового грушевськознавства
в Україні центральну ролю відіграє Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. Грушевського з головним осередком у Києві (ди­
ректор П. Сохань) і відділеннями у Львові (керівник Я. Дашкевич), Дніп­
ропетровську (керівник Ю. Мицик), в Острозі (керівник М. Коваль­
ський) та інших містах. Саме завдяки і н і ц і а т и в і Інституту започатковано
перевидання фундаментальної «Історії України-Руси»96 Грушевського і
93 Докладніше про вклад і ролю Українського Історичного Товариства у розбудові
наукового грушевськознавства у Любомира Винара. Михайло Грушевський: історик і
будівничий нації. Київ, 1995, с. 246—265.
94 Ярослав Дашкевич, «Дорогами української Кліо (про становище української іс­
торичної науки в Україні) ». Україна в минулому, 1996, вип. VIII, с. 59.
95 Там само, с. 63.
96 Перевидання Історії України-Руси М. Грушевського фірмує Інститут української
археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського і Інститут Історії України
НАН України разом з УНІГУ (Гарвардський університет) і КІУС (Альбертійський
університет). До Редакційної колегії входять грушевськознавці з України і західніх
країн: П. С. Сохань (голова), Г. В. Боряк (відп. секретар), Л. Винар, І. Б. Гирич,
Г. Грабович, Я. Р. Дашкевич, М. Г. Жулинський, Л. В. Решодько, Ф. Сисин,
П. П. Толочко, О. Пріцак, Ф. П. Шевченко (вже помер). Отже, бачимо, що до цього
найважливішого проекту перевидання ІУР включено представників різних наукових
установ. У 1996 році появився IX том, част. 1 ІУР.