60 ЛЮБОМИР ВИНАР
самого Грушевського і інших членів його родини , не маємо змоги згадати . Вже в першому розділі цієї праці я згадував про перевидання в Україні наукових і публіцистичних праць історика . Також на Заході видано чимало праць Грушевського , а тепер очікуємо на появу англомовного перекладу « Історії України-Руси » ( видає Канадський інститут українських студій при Альбертійському університеті ). В Україні і на Заході появилося чимало спогадів , монографічних досліджень , збірок документів і інших публікацій , що значно поширили джерельну основу дослідження М . Грушевського і його доби92 . Першоджерела і джерелознавство є серцевиною наукового грушевськознавства .
ОРГАНІЗАЦІЙНО-НАУКОВА СТРУКТУРА ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
Розвиток грушевськознавства в ’ яжеться з науковими установами і університетами , які безпосередньо сприяють розвиткові цієї дисципліни . Дуже коротко згадаю про сучасну ситуацію в Україні і на Заході в контексті наставлення наукових установ до розбудови грушевськознавства в Україні і поза її межами , задержуючи відповідний хронологічний порядок , що віддзеркалює розвиток дисципліни після її народження в 1960-х роках .
Грушевськознавство постало в Америці за ініціятивою УІТ як окрема історично-українознавча наука . « Український Історик » ( 1963 ), офіціоз Українського Історичного Товариства , став науковою трибуною грушевськознавства і цю ролю сповняє вже понад 32 роки . Також УІТ започаткувало серійне видання « Грушевськіяна ». Від 1990 року в журналі помішують свої статті і джерельні матеріяли науковці з України , і в цьому аспекті журнал став головним органом грушевськознавців в Україні і на Заході . Одночасно УІТ створило в Україні окремі осередки діяльности УІТ ім . М . Грушевського ( Київ , Львів , Острог , Ужгород , Дніпропетровськ ), які сприяють розвитку грушевськознавства в Україні . У 1992 році при УІТ створено Міжнародне Товариство ім . М . Грушевського , яке займається поширенням грушевськознавства на міжнародному форумі .
92 Також час від часу появлялися важливі збірки першоджерел у формі мемуарів і документів , напр . В . Винниченко , Щоденник , 1980 , т . 1 , 1983 , т . 2 . Вячеслав Липинський . Архів . 1973 , т . 6 , т . 7 . Theophil Homykiewicz , ed . Ereignisse in der Ukraine 1914 — 1922 . Philadelphia , 1966 . 3 vol . і багато інших . Джерельні матеріяли також подані в моїй англомовній бібліографії-довіднику Mykhailo Hrushevsfcyi , Bibliographic sources , op . cit , 194 — 198 . Про архівні матеріяли в державних англійських архівах див . Konstantin Hnytan , « А Guide to Foreign Ministry Archives in England », Journal of Ulrainian studies , Vol . 2 , No 1 , 1977 . Про українські архіви , бібліотеки і музеї в Америці див . Lubomyr R . Wynar , Preservation of the Cultural Heritage : Ukrainian Archives , Libraries and Museums in the United States , Kent , Kent State University . Center for the Study of Ethnic Publications and Cultural Institutions , 1995 . 35 p .