Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 56

І . ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 55
шевського і інші матеріальні залишки , що належали Грушевському і членам його родини ( наприклад , годинники , обручки і т . п .). Ці джерела є рівночасно « археологічними знахідками »,— вони важливі для відтворення обставин побуту і матеріяльної культури Грушевського . Ці джерела здебільшого знаходяться в музеях . Київський музей Грушевського вже роками пошукує за тими матеріяльними джерелами .
Нас цікавлять перш за все письмові джерела , зокрема епістолярні й інші першоджерельні архівні матеріяли , що зберігаються в архівах України і поза її межами . Ми вже згадали , що завдяки віднайденню нових джерел , пов ’ я­ заних посередньо і безпосередньо з грушевськознавством , значно поширено джерельну основу цієї науки . Тепер проходить переоцінка діяльности М . Грушевського і його творчосте у зв ’ язку з цим . Галина Сварник , обговорюючи джерела грушевськознавства у львівських архівах , правильно підкреслила , що джерельно-документальна « база неоднорідна і включає великий діяпазон джерел різних рівнів ( від офіційних документів державних установ ... через комплекс документів НТШ ( з усіма протоколами засідань , офіційним листуванням товариства , видавничими і бібліотечними справами ...) аж до листування Грушевського та його родини з масою кореспондентів у Галичині і поза нею , а також пов ’ язаного з Грушевським кола осіб між собою » 78 .
Ця різнородність історичних джерел характеризує київський і інші періоди його діяльносте в Україні і на еміграції . Видання « Споминів » Грушевського в ж . « Київ » у 1988-89 рр . 79 започатковує в Україні новий період вивчення і видання досі невідомих джерел до життя історика . Ці спогади з відповідними поясненнями вносять зовсім новий матеріял до вивчення життя і діяльности Михайла Сергійовича , включаючи часи Центральної Ради . Звичайно , мемуарна література як історичне джерело вимагає докладної аналізи ( внутрішня і зовнішня історична критика джерел ), але це вже справа методології історичного досліду . Не менш важливі щоденники Ми­
78 Г . Сварник , « Джерелознавча база грушевськознавства ». Михайло Грушевський і
Львівська історична школа . Редакційна колегія : Ярослава Грицак , Ярослав Дашкевич . Львів — Нью-Йорк , 1995 , с . 235 — 236 .
79 Михайло Грушевський , « Спомини ». Київ , 1988 , ч . 9 — 12 ; 1989 , ч . 8 — 11 . Спогади опрацював і зредагував Сергій Білокінь . Історія переховання спогадів історика має свою цікаву історію , про що варто було б згадати у передмові до їхнього видання . На початку 60-х років доцент Київського університету М . Кошель одержав рукопис від одної особи , видрукував на машинці чотири копії і передав їх , як писав , для зберігання « серед друзів ». Одну з цих копій передав Ярославові Дзирі , який , за дозволом п . Кошеля , передав машинопис мені у Києві . Оригінал рукопису зберігається в С . Білоконя . М . Кошель заслуговує на щиру подяку за збереження цього важливого біографічного джерела за часів комуністичної влади . Немає сумніву , що « Спомини » Грушевського заслуговують на видання окремою книжкою . Ці інформації базовані на записці М . Кошеля і інформації Я . Дзири ( Київ , жовтень , 1996 ).