54 ЛЮБОМИР ВИНАР
історіографії наука джерелознавства була на службі комуністичної партії , і це безпосередньо вплинуло на фальсифікацію джерельної основи усіх періодів історії України , а зокрема наукової і політичної діяльности Грушевського76 .
Є декілька клясифікацій історичних джерел77 у ширшому і вужчому розумінні . На їхній основі подаємо схему джерел грушевськознавства , що її на випадок потреби зможемо доповнити . До уваги беремо писані і матеріяльні ( артифакти ) джерела . За нашою схемою вони складаються з таких категорій :
I . Письмові джерела , що охоплюють його друковані і недруковані праці , як також праці членів родини , публічні і приватні документи , законодавчі і юридичні документи , автобіографічні матеріяли , спогади , записники , щоденники , листування і всі інші писані матеріяли . Це так звані першоджерельні матеріяли . У дослідженні М . С . Грушевського усі його друковані праці , включаючи наукові дослідження і публіцистичні праці ( часописи , журнали і т . п .), клясифікуються як першоджерела , що віддзеркалюють творчість і життя історика . Нормально їх уважали б історичною літературою , а не історичним першоджерелом , якщо б їх аналізувати при дослідженні історичних явищ ( наприклад , Хмельниччина , розвиток інтелектуальної історії в XIX ст . і т . д .). У дослідженні Грушевського — всі його писання є першоджерельного характеру .
II . Усні джерела ( Oral sources ), що дійшли до дослідника в усній творчості . Наприклад , перекази , пісні , фольклор , топографічні назви , що відносяться до життя й діяльности Грушевського .
III . Фотоджерела включають фотографії Грушевського і членів його родини , його співробітників , офіційні групові фотографії з істориком , фільми , ілюстрації і інші фотодокументи . Звичайно фотоджерела зберігаються в архівах і музеях , деколи в бібліотеках .
IV . Матеріяльні джерела ( physical remains ) включають фізичні об ’ єкти , наприклад , будинки Грушевського , його меблі , печатки , пам ' ятники Гру-
76 Наприклад , В . І . Стрельський пише , що « Під час внутрішньої критики ( джерел — J1 . В .) особливо великого значення набуває марксистсько-ленінська методологія , що виступає як вирішальна наукова база історичної інтерпретації джерел « гДжерелознавство історії СРСР », K ., 1958 , с . 33 ; С . О . Яковлев у підручнику « Українська радянська археографія * стверджує , що « Партійний підхід до вибору документів передбачає всебічне виявлення документів , які сприяють розкриттю закономірностей розвитку суспільно-економічних явищ ... Об ’ єктивістський підхід до виявлення і відбору документів не має нічого спільного з справжнім науковим дослідженням *, с . 17 . Цей самий автор засуджує націоналістичні теорії Грушевського .
77 Окремі схеми клясифікації історичних джерел подані у вже згаданих виданнях Lubomyr Wynar , Research Methods , p . 157 — 158 ; R . J . Shafer , op . cit , p . 65 — 74 ; Jaques Barzun , op . cit , p . 154 — 159 .
Українські радянські історики обговорювали окремі питання джерелознавства у серійному виданні « Історичні джерела та їх використання ». Свого часу І . П . Крип ’ я- кевич в УІЖ друкував « Нарис методики історичних досліджень » ( 1967 — 1968 ), що його , на жаль , не закінчив .