Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 54

І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСГВА
53
В Україні слід віднотувати ініціятиву Б. Грановського, який започатку­
вав у 1991 році серійне видання грушевськіяни74. До сьогодні появився
лише перший випуск цього видання. У 1994 році вийшов бібліографічний
покажчик історії України75, в якому зареєстровано видання Грушевського
і про нього. Якщо б ця річна бібліографія вдержалася і появлялася кожного
року та поширила свій бібліографічний репертуар на видання в інших мовах
з різних країн світу — це було б тривале досягнення української бібліографії
і історіографії. Це, значною мірою, позитивно розв’язало б проблему по­
точної бібліографії грушевськознавства. За допомогою комп’ютерної техні­
ки і створення відповідного бібліографічного банку грушевськіяни цей про­
ект можна здійснити. Також у заплянованих УІТ серійних збірниках «Ми­
хайло Грушевеький: статті і матеріяли» передбачено окремий розділ, при­
свячений ретроспективній і поточній бібліографії грушевськознавства.
Наука грушевськознавства мусить мати сильну бібліографічну основу, якщо
йдеться про систематичне вивчення життя, діяльносте і творчосте М. Гру­
шевського. Саме тому бібліографія становить одну з головних галузей гру­
шевськознавства.
ДЖЕРЕЛОЗНАВЧА ОСНОВА
ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
Історичні джерела становлять головну базу для наукового вивчення
життя, діяльности і творчости М. Грушевського і його доби. Вони є
заразом невід’ємною частиною джерелознавства (гевристики) головної
дисципліни грушевськознавства, що має свою методологію. До недав­
нього часу історики і інші дослідники не мали доступу до важливих
історичних джерел, пов’язаних з діяльністю і творчістю Грушевського,
що були сховані в спецфондах радянських архівів і інших установ.
Приблизно від 1988—89 років ситуація змінилася, а від 1991 року, в
якому відновлено незалежну українську державу, грушевськознавці в
Україні і поза її межами можуть користуватися важливими джерель­
ними матеріялами. Це значно поширило джерельну основу грушевсь­
кознавства і причинилося до нового насвітлення життя і творчости
історика. Можна сказати, що від того часу починається новий етап
грушевськознавства, що триває до наших часів. За часів радянської
74 Академік М. С. Грушевський. Матеріяли до бібліографії (1914—1934). Вип. 1, Київ,
Головне архівне управління при Кабінеті міністрів України. 1991, 25 с. Б. Гранов-
ський уключив бібліографію праць про Грушевського у вже згаданому бібліографіч­
ному збірнику, що до сьогодні не появився.
75 Історія України. Бібліографічний покажчик, 1992 рік. Редактори Л. Ю. Ступак,
А. М. Комська. Київ—Львів, Державна історична бібліотека України, Інститут украї­
нознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1994, 304 с.
Головним промотором річної історичної бібліографії України є акад. Ярослав
Ісаєвич, директор Інституту ім. І. Крип’якевича і президент Міжнародної асоціяції
україністів (МАО).